Сестри крові

Лукаш здав перед львiвськими медиками iспит i став аптекарем та хiрургом, а також магiстратським медиком, який повинен бути присутнiм пiд час катувань i страт.

Йоган Калькбреннер – медик, аптекар i чорнокнижник, який намагаеться сотворити Голема. Про нього згадувалося також у романi «Танго смертi».

Рута – юна дiвчина, чий батько також був чорнокнижником, займаеться лiкуванням травами. Живе в аптекаря i допомагае йому. Вона була закохана в Юлiану, думаючи, що це хлопець.

Каспер – львiвський кат, який закохався в Руту, коли ii мали пiддати тортурам, звинувативши у вiдьмацтвi.

Вiн скористався своiм правом – раз у життi когось помилувати. Це йому вдалося, i вiн забрав Руту до свого дому. Проте Рута не вiдповiла на його почуття i попросилася до аптекаря. Каспер ii вiдпустив. Натомiсть став жити з полоненою сарацинкою.

Вiвдя – чарiвниця, яку вiд тортур i страти врятував Франц.

Айзек – вiрний аптекарiв слуга i кухар, а ще шалапут i авантюрист.

Франц – чорт, слуга Йогана.

Амалiя – коханка Йогана, витворена ним з мандрагори.

Мартин Грозваер – бургомiстр, його син – один iз гвалтiвникiв сестри Юлiани – був убитий таемничим месником у масцi сови. Цим месником виявилася Юлiана, перебуваючи в образi Лоренцо. Однак всю свою злiсть Грозваер спрямував на аптекаря, в якого жив Лоренцо-Юлiана.

Доктор Домiнiк Гелiас – старший товариш i колега аптекаря. Вiн зробив усе, щоб врятувати Лукаша вiд страти, коли його звинуватили у вбивствах гвалтiвникiв.

Корнелiс ван Марлант – капiтан пiратiв, на чиему кораблi пливе Юлiана.

Рабин Іцхак Меер – кажуть, такий премудрий, що мудрiших просто не бува, до того ж, маючи медичну освiту, славився серед евреiв як дуже успiшний доктор. Йому завдячував Лукаш, що було розшифровано признання Юлiани у вбивствах синiв патрицiiв.

Роздiл 1

Юлiана: «Сан-Єронiмо». «Стрибог»

Березень 1648 року

Нiч здатна прикрасити будь-якi руiни, будь-яку потвору зробити привабливiшою, теплiшою i ближчою, приховати все, що не вартуе людського ока, нiч стелить перед нами розкiшне видиво з темних невиразних, мерехтливих плям i смуг, дозволяючи лише окремим блискiткам тут або там заiскрити й вiдразу ж згаснути.

Нiч – це те, до чого ми прямуемо все свое життя i, вийшовши з ночi, у нiч перейдемо. Важко перебiльшити почуття беззахисностi й тривоги, породженi темрявою, адже вночi ми перебуваемо пiд крилами смертi, самотнi й безбороннi, вiдданi на поталу демонам.