На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Ги-ги-и» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Легкое чтение, Юмористическая литература, Юмористическая проза. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Ги-ги-и

Автор
Дата выхода
28 августа 2015
🔍 Загляните за кулисы "Ги-ги-и" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Ги-ги-и" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Юрий Винничук) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Цю книжку без перебільшення можна вважати взірцем творів, написаних у жанрі чорного гумору й абсурду. Жанр цей давно вже існує в розвинених літературах світу – досить згадати і Хорхе Луїса Борхеса, і Луїса Кортасара, і Шарля Бодлера, і Льюїса Керрола… Це, так би мовити, інша література і творилася вона завжди як своєрідний протест проти влади. Твори, які ввійшли до цієї книжки, писалися переважно у 70 – 80-ті роки минулого століття, як то кажуть, «для себе», тобто в жодному разі вони не призначалися для публікації. Натомість без зазначення авторства оповідання з’являлися у самвидаві. Звичайно, з часом прізвище автора стало відоме, і з тих пір Юрія Винничука небезпідставно називають «батьком чорного гумору». Окрім того, що ці твори знайшли свого читача на батьківщині, вони неодноразово перекладалися багатьма мовами, навіть есперанто.
📚 Читайте "Ги-ги-и" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Ги-ги-и", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
– О, власне! Напiвзадушена! То не дурний хлоп писав. Я тi, Влодзю, вповiм, жи я на тiм дуже добре розумiюсь. Коли я дусив свою жiнку, вона обзивала мене рiзними поганими словами. І не стрималася анi на мент! Я iй кажу: мовчи, холеро, бо тi задушу. Ну i таки мусив. Така була з неi вредна баба.
– Я думаю собi, чого ви за того Вотелло взялися. А то все з життя.
– Так, Влодзю, я пережив багацько.
– Але, пане Штунда, де ви взяли малесеньких лебедiв?
– Маю шiсть дистрофiкiв. На людей вони вже не подiбнi, але лебедi з них – перша кляса.
– Ну i де вiн?
– Ходи в сусiдню палату. Я iх там загнав слова вчити.
В палатi з десяток хворих вгризалися в якiсь клаптi паперу. Штунда пiдкликав високого худого чоловiка i сказав до нього:
– То е Влодзьо, вiдповiдальний за культурну програму, вийдiть собi до парку, бо тут такий галас, що годi говорити.
Ми вийшли в парк, сiли на лавцi, i я спитав:
– Що то за пiсня, яку ви спiваете?
– Це наш нацiональний гiмн.
– Ваш? Особисто?
– Нi, мого народу.
– Ага, то ви представник нацiональноi меншини?
– Я представник великого народу. Я прибув з планети Бездрик i вже п’ять лiт мучуся у цьому вашому Кульпарковi.
Менi все стало зрозумiло. У нас тут е рiзнi особистостi. Є просто Марiя, апостол Павло i навiть Сергiй Головатий. Чому б мало забракнути якогось Бездрика?
– Я знаю, що ви думаете, – сказав вiн.
– Всi там будемо коли-небудь, – хитнув я головою.
– Влодзю, я вам вiрю, ви не е божевiльний. Я давно за вами стежу! Вирятуйте мене звiдси, i я вiддячу. Я маю дивовижнi властивостi: можу лiкувати людей, ба навiть воскресати iз мертвих.
Напевно, я подивився на нього трохи дикувато. Тодi вiн встав, роззирнувся i сказав:
– Зараз я вам доведу.
– Де я вам тут буду бiгав по парку i лапав мух! Це вам не палата.
Я лiниво покрутив головою i побачив метелика, який сонно стирчав на стеблi квiтки. Я впiймав його i принiс тому диваку.
– Обiрвiть йому крила.
Колись у дитинствi я бавився цим залюбки, але зараз це справило для мене мало приемностi. Проте я слухняно позбавив бiдолашного метелика крил i поклав на лавку.
– Тепер розчавiть йому голову.











