Аптекар

Як i кожен ремiсник, вони мусять всього лише вiдбути свою майстерну «роботу». І люди, скажу вам, довiряють iм бiльше. От такий парадокс. Я намагаюся якось iз цим боротися, тому притягую вчених людей. А тi дурисвiти вже розперезалися не на жарт. Їм уже мало, аби iх називали майстрами чи цехмiстрами, вони самi себе ще обдаровують науковими титулами бакалавра, лiценцiата, доктора, хоч i не мають на те жодних пiдстав. А ще зодягають довгу темну сутану й гострокутну шапку, аби вiдразу видно було, що то за риба.

Блазнi, одне слово.

І ось я нарештi побачив iх, цих закостенiлих у своiх забобонах i переконаннях тугодумiв. Перше, що мене запитали, стосувалося того, як я ставлюся до пускання кровi при високому тиску. Я вiдповiв, що цей метод уже застарiв, його можна вживати лише в крайнiх випадках i спустити можна не бiльше, як пiв лiтра кровi. Цi моi невиннi слова викликали бурхливу реакцiю. Доктор Якуб Нiгель заявив: «Що бiльше води витягують з криницi, то бiльше доброi до неi натiкае; що частiше дитина смокче свою матiр, то бiльше вона мае молока.

Так само i з пусканням кровi».

Доктор Мартин Грозваер запитав, чи вiдомо менi, скiльки кровi мiститься у людському тiлi? Я вiдповiв, що п’ять лiтрiв, i почув гучний регiт та ляскання долонь по колiнах.

– Чого вас там учили? – волав Мартин Грозваер. – Людське тiло мiстить двадцять чотири лiтри кровi! А отже, без смертельних наслiдкiв можна двадцять лiтрiв вицiдити.

Я запитав, чи хтось iз присутнiх був свiдком такого рясного зцiджування, чи бачив хто, щоб комусь пустили кровi бiльше, як п’ять лiтрiв.

Нiхто не вiдповiв ствердно, але всi зосталися при своiх думках. Я знав, що сперечатися з ними безглуздо, адже i у Венецii, i в Пруссii я зустрiчав таких самих лiкарiв, якi iнодi ставали причиною смертi свого пацiента саме тому, що спускали надто багато кровi. Однак нiкого з них не покарали, бо вiра в цiлюще кровопускання була повсюдна. Цуралися ii тiльки мальтiйськi лицарi, у яких на озброеннi були арабськi медичнi трактати, а отже i я перейняв вiд них, не раз, зрештою, переконавшись у iхнiй правотi, негативний погляд на часте кровопускання.

Але львiвськi лiкарi так просто не здалися i почали мене питати, якi саме жили треба вiдкривати при рiзних хворобах. Я бачив уже, що тiльки собi нашкоджу, якщо казатиму те, що думаю i що насправдi збираюся робити, тому вiдповiв, що вiдкривати потрiбно тi жили, якi знаходяться безпосередньо бiля хворого мiсця.