Арахнофобія

Ну й, нарештi, третя – вiдсутнiсть залишкових речовин горiння порохових газiв на долонi лiвоi руки. Стовiдсотковоi гарантii я поки не дам, але, схоже на те, йому допомогли залишити наш недосконалий свiт.

– Поранення навилiт? – запитав Ярослав.

– Що? – Кость нiби вiдiрвався вiд власних думок. – А, куля… як не дивно, але куля була в головi. Хоча стрiляли…

– З пiстолета ТТ, – продовжив патологоанатома Галкiн.

– Саме так. Звiдки ти довiдався?

– Це було просто припущення, але, як бачиш, воно виявилося правильним.

– Ось куля, – Кость протягнув Галкiну пластиковий пакетик, копiю того, у якому Ярослав нещодавно вiддав гiльзу. – Нехай займаеться балiстика.

Опер дiстав iз кишенi гiльзу.

– Знаеш, друже Савицький, – задумливо мовив вiн, розглядаючи прозорий пластик на свiтло. – А от щось пiдказуе менi: з одного поля цi ягоди.

– Цiлком iмовiрно, – Ярослав звiвся на ноги. – Я зателефоную до тебе завтра.

– Що збираешся робити?

– Маю кiлька побачень.

Галкiн звiвся й собi.

– Поки що дякую, Костю, – мовив вiн.

– Та годi тобi. І так мав його рiзати. До речi, коли буде офiцiйне впiзнання?

– Напевне, завтра. У мене, правду кажучи, ще й заяви немае вiд родичiв покiйного. Це он – приватний сектор займаеться, – Галкiн указав на Ярослава. – Такому як вiдмовиш?

Роздiл 7

– Панi Барбаро? – запитав Ярослав, коли зi слухавки пiсля довгих рiвних гудкiв почулося шарудiння. – Вас турбуе Ярослав Савицький.

– То nie Basia, Basia na Ukrainie, – почув пiсля невеликоi паузи сумний жiночий голос. – U jej biada, duza biada.[1 - То не Бася, Бася на Украiнi. У неi горе, велике горе (пол.).]

Ярослав кiлька секунд помiркував, пiсля чого набрав украiнський номер телефону. Красовська вiдповiла одразу.

– Вiтаю, Барбаро. Ви все ще у Львовi? – запитав Ярослав.

– Я не доiхала до летовища, – голос ii був таким слабким i безбарвним, що Ярослав пожалкував про свiй дзвiнок. Проте вирiшив iти до кiнця.

– Ми могли би зустрiтися з вами? Я маю перед вами певнi обов'язки, тож, спiвчуваючи вашому лиху, мушу узгодити всi питання.

– Тепер ви не маете жодних обов'язкiв. Дякую за вашу працю. Можете вважати себе вiльним вiд нашоi угоди.

– І, не зважаючи на це, прохаю вас про зустрiч.

Важке зiтхання у слухавцi.

– Навiщо? Вони вбили його… Втiм, менi зараз усе одно. Можете приiздити. Я в готелi «Киiв».

– Дякую, панi Барбаро, я буду за пiвгодини.