Син

Його погляд був зосереджений на нiй, i по його очах вона бачила, що вiн аналiзуе вiзуальне враження, яке вона справила на нього. Можливо, в цьому й не було нiчого надзвичайного, але це не те, до чого вона звикла в Центрi Іла. Тож на мить iй подумалося, що, може, вiн, зрештою, i не вживае… але вона одразу вiдкинула цю думку.

– Привiт! Ходiмо зi мною.

Вiн пiшов за нею нагору, на другий поверх, у конференц-зал через приймальню. Як заведено, вона залишила дверi вiдчиненими, щоб Стiне та решта могли бачити iх, запропонувала йому сiсти i дiстала анкети для обов’язковоi вступноi спiвбесiди.

– Ім’я? – запитала вона.

Вiн вагався.

– Менi треба вписати iм’я в цю анкету, – сказала Марта, даючи йому поблажку, психологiчно необхiдну багатьом iз людей, що сюди звертаються.

– Стiг, – спробував вiн.

– Стiг – це добре, – схвалила Марта. – А як з прiзвищем?

– Бергер.

– То так тут i запишемо. Дата народження?

Вiн назвав дату i рiк, i вона про себе пiдрахувала, що йому вже виповнилося тридцять. На вигляд вiн мав набагато менше.

– Хтось порадив тобi наш Центр?

Вiн заперечно похитав головою.

– Де ти спав минулоi ночi?

– Пiд мостом.

– У такому разi я дозволю собi припустити, що ти не маеш певного мiсця проживання i не знаеш, яка соцiальна служба мае тобою опiкуватись. Виходячи з цього, я обираю число одинадцять, – твiй день народження, – i таким чином, ми одержуемо… – звiрилась вона зi списком, – соцiальну службу Альна, яка, у своему безмежному милосердi, сподiваймось, погодиться тебе фiнансувати.

Зробивши помiтку, спитала:

– Який наркотик ти вживаеш?

Вона занесла ручку над вiдповiдною графою, але вiн нiчого не вiдповiдав.

– Просто назви свое улюблене дуриво.

– Я зав’язав.

Вона вiдклала ручку.

– Центр Іла створений як соцiальний прихисток для активних споживачiв наркотикiв. Я можу зателефонувати в центр на Спурвейсгата i дiзнатись, чи знайдуть вони мiсце для тебе.

– Ти хочеш сказати…

– Хочу. Я кажу, що для того, щоб тут оселитись, ти повинен регулярно вживати, – втомлено усмiхнулась вона йому.

– А якщо я зiзнаюся, що збрехав, бо думав, що простiше буде отримати тут мiсце, якби я сказав, що чистий?

– Тодi ти правильно вiдповiв на поставлене запитання, хлопче, але шансiв на порятунок у тебе не так багато.

– Героiн, – сказав вiн.

– …i?

– Просто героiн.