Син

– Ну, а як щодо «крота»?

– Гм… Чоловiк на iм’я Аб Лофтус наклав на себе руки й залишив передсмертну записку, в якiй стверджував, що вiн i е зрадник.

– Хiба це не переконливий доказ?

– Не для мене.

– Чому нi?

– Тому що Аб Лофтус був найменш корумпованим офiцером, який будь-коли служив у полiцii Осло.

– Звiдки тобi знати?

Симон зупинився на червоне свiтло на Стургата. Морок, здавалося, витiкав iз будинкiв навколо них, а з мороком виходили iстоти ночi. Вони човгали провулками або стояли, притулившись до стiн у пiд’iздах, де гупала музика, чи сидiли в автомобiлях, вистромляючи лiкоть з бiчного вiкна.

Пожадливi, голоднi погляди. Мисливцi.

– Вiн був моiм найближчим другом.

Йоганнес перевiрив час. Десять на одинадцяту. За десять хвилин повне блокування дверей. Іншi в’язнi вже замкненi в своiх камерах, а його буде замкнено вручну, щойно вiн закiнчить свiй останнiй тур прибирання об одинадцятiй. Дивна рiч. Коли ти вже тривалий час пробув у в’язницi, днi починають спливати так швидко, наче хвилини, а красунi в календарi на стiнi твоеi камери ледве встигають за гарячковим чергуванням мiсяцiв.

Але ця остання година тяглася для Йоганнеса, наче рiк. Довгий, жахливий рiк.

Вiн увiйшов у кiмнату стеження, в диспетчерську.

Там чергували трое наглядачiв – на одного менше, нiж удень. Пружини в крiслi рипнули, коли один з них вiдвернувся вiд монiторiв.

– Йоганнесе, добрий вечiр.

То був Гейр Голдсруд. Вiн виштовхнув ногою з-пiд столу вiдро для смiття.

Автоматичний рух. Молодий начальник змiни допомагае старому прибиральниковi з задерев’янiлою спиною. Йоганнес завжди любив Гейра Голдсруда. Вiн витягнув з кишенi пiстолет i нацiлив його Голдсруду в обличчя.

– Круто. Де таку цяцьку взяв? – сказав один з iнших наглядачiв, блондин, який грав у футбол за Гасле-Льорен у третьому дивiзiонi.

Йоганнес не вiдповiв, а натомiсть i далi цiлився в обрану точку у Голдсруда мiж очима.

– То дай лишень прикурити, га? – взяв у зуби незапалену цигарку третiй наглядач.

– Йоганнесе, прибери це геть, – тихо, не клiпаючи очима, промовив Голдсруд.

І Йоганнес побачив, що вiн зрозумiв. Це не була галантерейна дрiбничка, дешева запальничка.

– Правильний геджет для Джеймса Бонда. Скiльки ти хочеш за нього? – Футболiст уже пiдвiвся i рушив був до Йоганнеса, щоб лiпше роздивитись.

Йоганнес перевiв маленький пiстолет на один з монiторiв пiд стелею i натиснув на курок.