Син

У такий спосiб я мав би довести свою вiдданiсть. У мене був старенький пiстолет «Ругер-Mk II», який я сам довiв до ладу. І я намiрявся це зробити. Справдi. Не така це проблема.

Ровер вiдчув, що йому стисло горло. Вiн так часто думав про це, так часто повертався думкою до тих секунд, до тiеi ночi в парку Тойен, до дiвчини, що ввижалась йому знову i знову. Вiн i Нестор розiгрують ту виставу, а решта залишаються в ролi нiмих свiдкiв. Навiть собака мовчав. Скiльки разiв уже Ровер усе обдумував? Сто? Тисячу? Але тiльки тепер, коли вiн уперше вимовив цi слова вголос, вiн усвiдомив, що то не був сон, що все вiдбулося насправдi.

Точнiше, це було так, начеб його тiло до цих пiр не погоджувалось прийняти факт. Саме тому його шлунок зараз бунтував. Ровер глибоко вдихнув через нiс, щоб стримати нудоту.

– Але я не мiг цього зробити. Хоча знав, що вона помре. Вони тримали собаку напоготовi, i я думав, що на ii мiсцi я б вважав за лiпше дiстати кулю. Але спусковий гачок неначе заклинило. Я просто не в змозi був натиснути його.

Молодий чоловiк, здавалося, злегка кивнув. Чи то у вiдповiдь на те, що говорив йому Ровер, чи то – на музику, яку тiльки вiн здатен був чути.

– Нестор сказав, що ми не можемо змарнувати на це цiлий день; зрештою, ми були в громадському парку. Отож вiн витяг iз-за халявки невеличкий кривий нiж, ступив уперед, схопив ii за волосся, потягнув угору i, здавалося, просто змахнув ножем перед ii горлом. Як ото рибу патрають. Кров бризнула три-чотири рази, а тодi вона спорожнiла.

Знаеш, що менi найбiльше запам’яталося? Собака. Як вiн почав вити, побачивши всю ту кров.

Ровер нахилився в крiслi, спершись лiктями на колiна. Вiн затулив вуха долонями i розкачувався назад i вперед.

– А я нiчого не робив. Стояв i дивився. Я все послав пiд три чорти. Тим часом вони загортали ii в ковдру i пакували в багажник, а я просто дивився. Ми вiдвезли ii в лiсок до Ослмарксетра. Витягли ii i скотили тiло схилом у напрямi Улсудсванет. Чимало людей прогулюють там своiх собак, тож ii тiло знайшли вже наступного дня.

Нестор саме цього й прагнув, розумiеш? Вiн хотiв, щоб у газетах надрукували знiмки того, що з нею сталося. Так, щоб вiн мiг показати iх iншим дiвчатам.

Ровер прибрав долонi вiд своiх вух.

– У мене пропав сон; щойно склеплював повiки, починалися неймовiрнi жахи. Дiвчина з вирваною щокою щирилась на мене i вишкiряла всi своi зуби. Тож я пiшов до Нестора i сказав йому, що хочу вийти зi справи.