Син

– Думаю про те, як менi пощастило, – сказав вiн. – Пощастило, що у мене е ти. Що у мене е оце все.

Вона поцiлувала його у макiвку. Вiн вiдчув ii губи просто на своiй шкiрi. Вчора вночi йому снилося, наче вiн вiддав iй свiй зiр. А коли прокинувся, i виявилося, що його очi нiчого не бачать, вiн вiдчув себе – на одну мить, перш нiж пригадав, що влiтку надiвае на нiч наочники вiд ранкового сонця, – вiдчув себе щасливою людиною.

У дверi подзвонили.

– Напевне, Едiт, – сказала Ельзе. – Я пiду перевдягнусь.

Вона вiдчинила дверi сестрi й зникла нагорi.

– Дядьку Симоне, привiт!

– Погляньте лишень, хто прийшов! – вигукнув Симон, дивлячись на сяюче хлопчикове обличчя.

На кухню увiйшла Едiт.

– Вибач, Симоне, вiн iз самого ранку мiзки менi морочив, щоб чимшвидше сюди iхати, аби мати час примiряти твiй кашкет.

– Це можна, – погодився Симон. – Але чому ти сьогоднi, Матсе, не в школi?

– Бiблiотечний день в учителiв, – зiтхнула Едiт. – У школi не знають, який це жах для мами-одиначки.

– Тим милiше з твого боку, що ти погодилась вiдвезти Ельзе.

– Дарма. Адже вiн пробуде в Осло тiльки два днi, сьогоднi i завтра, наскiльки я розумiю.

– Вiн – це хто? – поцiкавився Матс, тягнучи дядька за руку, щоб змусити його пiдвестися зi стiльця.

– Американський лiкар, який блискуче оперуе на очах, – вiдповiв йому Симон, вдаючи, нiбито опираеться, перш нiж дозволив пiдняти себе на ноги. – Що ж, ходiмо. Побачимо, чи зумiемо знайти справжнiй полiцейський кашкет.

Симон i Матс вийшли у передпокiй, i хлопчик аж скрикнув вiд захвату, коли побачив чорно-бiлий кашкет полiсмена, який дядько зняв з полицi для капелюхiв. Але коли Симон припасував кашкет у нього на головi, Матс благоговiйно замовк. Вони стояли перед дзеркалом. Хлопчик склав долоньки у «пiстолет» i, навiвши на дядькове вiдображення, зробив «бах-бах!».

– Ти в кого стрiляеш? – запитав його дядько.

– У лиходiiв, – не припинив стрiлянину хлопчик.

– Назвiмо це тренувальними стрiльбами, – запропонував Симон. – Навiть полiцiя не мае права стрiляти в лиходiiв без дозволу.

– Полiцiя мае право! Бах! Бах!

– Якщо ми таке вчинимо, Матсе, нас запроторять за грати.

– Кого? Нас?

Хлопчик завмер i спантеличено витрiщився на дядька.

– За вiщо? Ми ж полiцiя!

– Якщо ми стрiляемо в когось, кого мали б натомiсть заарештувати, ми самi стаемо порушниками.