Привид

Бiльшiсть «серйозних» наркоманiв без постiйного житла зазвичай мали одну-двi заначки в потаемному мiсцi, де вони могли сховати запасну дозу дурману або сховатися самi. Інколи вони ховали в таких мiсцях грошi. Часом – iншi цiннi предмети. Про те, щоби носити подiбнi речi з собою, навiть мови бути не могло, бо коли «нарком» з’являвся в людному мiсцi якраз у той момент, коли дурман починав дiяти, вiн перетворювався на легку здобич для всiляких хижакiв. І тому заначка – то було святе. Наркоман зi стажем, який в рештi випадкiв являв собою кволу мумiю, вкладав у створення заначки стiльки енергii та фантазii, що iнколи навiть слiдчi-ветерани та собаки-шукачi не могли ii знайти.

Той, хто сидiв на наркотиках, нiколи й нiкому не розкривав таемницю своiх схованок, навiть найкращим друзям. Бо вони добре знали з власного досвiду, що кодеiн, морфiн чи героiн був для них ближчим за найближчого родича чи друга.

– А ти, бува, не шукала тут заначку?

Беата похитала головою.

– Чому ж нi? – спитав Харрi, розумiючи, що ставить дурне запитання.

– Бо виходжу з того, що нам довелося б перевернути всю квартиру догори ногами, аби щось знайти, а слiдству це все одно не допомогло б, – терпляче пояснила Беата. – Ми маемо обмеженi ресурси i тому мусимо використовувати iх згiдно з прiоритетами. А ще через те, що необхiднi нам докази ми отримали.

Харрi кивнув. Саме на таку вiдповiдь вiн i очiкував.

– І якi ж це докази? – тихо поцiкавився вiн.

– Ми вважаемо, що вбивця здiйснив пострiл з того мiсця, де я зараз стою.

 – В середовищi експертiв-кримiналiстiв побутувала звичка не називати iмен. Беата випростала вперед руку. – Майже в упор. З вiдстанi, меншоi за метр. Бо у вхiдних отворах i довкола них були виявленi часточки пороховоi сажi.

– Так отвiр був не один?

– Було здiйснено два пострiли.

Беата поглянула на нього зi спiвчутливим виразом обличчя, який свiдчив, що вона знала, про що думае Харрi: якби був один пострiл, то адвокат звинувачуваного мав би можливiсть стверджувати, що пiстолет вистрелив випадково.

Але через те, що пострiлiв було два, така можливiсть вiдпала.

– Обидвi кулi влучили в груди загиблого. – Наче використовуючи мову знакiв, Беата розчепiрила вказiвний та середнiй пальцi своеi правоi руки i приклала iх до лiвого боку своеi блузки. – Якщо припустити, що як жертва, так i вбивця стояли, i вбивця вистрелив iнстинктивно, то перший вихiдний отвiр свiдчить, що вбивця мав сто вiсiмдесят – сто вiсiмдесят п’ять сантиметрiв зросту.