Привид

– Нарештi спекалися того психопата? Дiйсно, щасливi днi настали…

– Навпаки, – саркастично посмiхнувся Хаген. – Присутнiсть Бельмана лише посилилася. Бо зараз вiн – у цiй будiвлi.

– От зараза! Невже керуе групою боротьби зi злочиннiстю?

– Борони Боже. Вiн майже рiк очолюе вiддiл боротьби з органiзованою злочиннiстю – Оргкрим.

– Менi казали, у вас вiдбулися великi перестановки.

– Так. В Оргкримi. Вони взяли й звалили докупи всi колишнi сектори: грабунки, контрабанду та наркотики. Всiм цим зараз займаеться вiддiл боротьби з органiзованою злочиннiстю.

Там наразi понад двi сотнi спiвробiтникiв – найбiльший вiддiл у Департаментi боротьби з кримiнальною злочиннiстю.

– Ти диви. Бiльше, нiж вiн мав пiд своiм началом у вiддiлi кримiнальноi полiцii.

– Однак його зарплатня зменшилася. А ти знаеш, що трапляеться, коли людину переводять на роботу з нижчою зарплатою?

– Знаю. Вони починають кiгтi рвати, щоби вибитися на вищу посаду з бiльшою зарплатою, – вiдповiв Харрi.

– Саме Бельман придушив ринок наркотикiв, узявши його пiд контроль завдяки вдало засланим таемним агентам.

Регулярно здiйснюе арешти та облави. В результатi кiлькiсть банд рiзко зменшилася, а кривава конкуренцiя мiж ними припинилася. Як я вже казав, показники смертей вiд передозування пiшли вниз… – Хаген вказав пальцем на стелю. – А Бельман пiшов угору. Вiн далеко пiде, Харрi, от побачиш.

– Я теж пiду, – сказав Харрi, пiдводячись з крiсла. – Пiду до Ботсена. Сподiваюся, коли я туди прийду, на пунктi пропуску мене вже чекатиме дозвiл на вiдвiдини.

– Так. Якщо ми з тобою домовимося.

– Аякже. Звiсно, що домовимося, – вiдповiв Харрi, беручи простягнуту руку свого колишнього шефа. Двiчi стиснувши ii, вiн рушив до дверей. Гонконг став для нього доброю школою брехнi. Харрi почув, як Хаген зняв слухавку, але на порозi все одно обернувся.

– А хто отой, третiй?

– Що? – спитав Хаген, тицяючи товстим пальцем кнопки на телефонi.

– Отой третiй з моiх друзiв у полiцii?

Голова групи Гуннар Хаген приклав слухавку до вуха, втомлено поглянув на Харрi i, зiтхнувши, вiдповiв:

– А як ти гадаеш? – І заговорив у слухавку: – Привiт.

Це Хаген. Менi потрiбна перепустка для вiдвiдин… Так. – Хаген прикрив рукою слухавку. – Без проблем. Вони зараз обiдають, але коли ти зайдеш близько дванадцятоi, все буде готово.

Харрi посмiхнувся, стиха попрощався i так само тихо зачинив за собою дверi.

Торд Шульц стояв у кабiнцi, застiбаючи своi брюки i вдягаючи пiджак.