Леопард

Потiм, помiтивши, як Харрi звiв брову догори, поспiхом додала: – У будинку все добре чути. Я чула, як хтось приходив уночi. А оскiльки квартиру здаю я, то маю бути в курсi.

– Отже, ви прислухаетесь? – перепитав Харрi.

– Звiсно, але не втручаюся. – Панi зашарiлася. – Як на мене, у цьому немае нiчого поганого. Я веду до того, що у мене нiколи не було неприемностей з…

– Ми не знаемо… – мовив Харрi.

– Краще пiти й перевiрити, – озвалася Кая. – Тож якщо маете ключi вiд квартири…

Харрi знав, що зараз у головi Каi снуе безлiч думок, як краще висловитися, й нетерпляче чекав на продовження.

– …ми б волiли допомогти вам перевiрити, чи все в порядку.

Кая Сульнес – кмiтлива жiнка. Якщо панi, яка здае квартиру, погодиться на iхню пропозицiю i вони щось знайдуть, то у протоколi буде зазначено, що iх запросили у квартиру, що вони аж нiяк не перевищили своiх повноважень i не проводили обшуку без ордера.

Панi вагалася.

– Певна рiч, ви можете вiдiмкнути дверi й увiйти у квартиру вже пiсля того, як ми пiдемо.

– Гадаю, буде краще, якщо ви пiдете зi мною, – мовила панi, у якоi на чолi проступила глибока занепокоена зморшка. – Заждiть, я зараз принесу ключi…

За мить вони увiйшли до чистоi, прибраноi квартири майже без меблiв. Харрi враз упiзнав гнiтючу тишу, характерну для порожнiх помешкань, коли ранкова метушня вгадуеться лише як ледь чутний шум за вiкном. Окрiм того, вiн вiдчув запах клею. Зауважив пару черевикiв, але верхнього одягу не було.

У маленькiй кухоньцi бiля мийки стояла велика чашка з чаем, а на поличцi над мийкою – жерстянi слоiки з найрiзноманiтнiшими, невiдомими Харрi назвами чаю: «Oolong Теа», «Anji Bai Cha Теа». Вони пройшли далi. На стiнi у вiтальнi Харрi побачив свiтлину гори, йому видалось, нiби то К2[45 - Найефективнiший (англ.).], гiмалайська серiйна убивця.

– Перевiриш? – спитав Харрi, киваючи на дверi з сердечком, i попростував туди, де, на його думку, мала бути спальня. Вiн глибоко зiтхнув, натиснув ручку й штовхнув дверi.

Постiль не розстелена. У кiмнатi прибрано. Вiкно ледь розчинене, геть не чутно запаху клею, повiтря свiже, як подих дитини. Харрi почув, як хазяйка стала в одвiрку за його спиною.

– Дивно, – пробурмотiла вона. – Я ж чула iх уночi. А пiшов лише один.

– Їх? – перепитав Харрi. – Ви впевненi, що людей було декiлька?

– Упевнена. Я чула голоси.

– А скiльки iх було?

– Наче трое.

Харрi вiдчинив платтяну шафу.