На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Леопард» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Легкое чтение, Детективы, Зарубежные детективы. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Леопард

Автор
Дата выхода
27 ноября 2015
🔍 Загляните за кулисы "Леопард" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Леопард" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Ю Несбё) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
В Осло з особливою жорстокістю вбито кількох жінок. Убивця – нелюд, він, як леопард, підкрадається до жертви і завдає смертельного удару. У поліції немає жодних версій і підозрюваних. А найголовніше – немає Харрі Холе, який після «справи Сніговика» звільнився й виїхав до Гонконгу, де він намагається забутися з допомогою алкоголю і наркотиків. Та позаяк Харрі – єдиний норвезький детектив, який дійсно знається на серійних убивцях і вже не раз мав з ними справу, поліція вирішує для розслідування цих злочинів повернути його до Норвегії, в Осло, у відділ вбивств…
📚 Читайте "Леопард" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Леопард", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Нiби намагаючись утекти вiд полiцейського чи принаймнi сховатись якнайдалi вiд тих, хто мiг iх почути. Тiльки коли вони зникли за зачиненими дверима офiсу Ульсена в секретарiатi фракцii, вiн видихнув полегшено. – Звiсно, було всяке. Ви одружений, Бельмане?
Мiкаель Бельман кивнув.
– Тодi ви напевно розумiете, що я маю на увазi.
– Вона вас зраджувала?
– Нi. Менi видаеться, це я цiлком упевнено можу виключити.
«Бо вона була така товста?» – так i кортiло спитати Бельману, але вiн не став, бо отримав те, чого прагнув.
– А ви, Ульсене, ви ii зраджували?
Та сама реакцiя. На додачу – червонi плями на чолi пiд глибокими залисинами. Затим коротка й непохитна вiдповiдь:
– Нi, правда, нi.
Бельман схилив голову набiк. Вiн не пiдозрював Расмуса Ульсена. Але чому ж вiн мучить людину такими запитаннями? Вiдповiдь така ж проста, як i неприемна. Бо йому бiльше нiкого було пiдозрювати. У КРИПОСу немае iнших зачiпок. Вiн просто вихлюпнув на цього безпорадного чоловiка свое безсилля.
– А ви, комiсаре?
– Що я? – спитав Бельман, стримавши позiх.
– Чи зраджуете дружину?
– Моя дружина надто принадна жiнка, – усмiхнувся Бельман. – Крiм того, маемо двiйко дiтей. Ви з дружиною дiток не мали, а через це часом кортить… побавитися. За моiми джерелами, нещодавно у вас iз дружиною були проблеми.
– А джерело, певно, сусiдка? Марiт часом теревенила з нею, було й таке. Кiлька мiсяцiв тому дружина трохи приревнувала мене. На профспiлкових курсах я завербував у партiю одну молодесеньку панянку.
Голос Расмуса Ульсена раптом стих. Бельман зауважив, що його очi затуманилися.
– Нiчого не було. Але Марiт на кiлька днiв поiхала в гори, щоб оговтатись. А потiм усе знову налагодилось.
У Бельмана задзеленчав мобiльний. Вiн добув його з кишенi, глянув на екран i вiдповiв коротко «так». Вiдчув, як закалатало серце й заклекотала лють, поки вiн вислуховував голос у слухавцi.
– Мотузка? – перепитав вiн.
Вiн поклав телефон до кишенi пальта.
– Маю бiгти, Ульсене. Дякую, що знайшли час.
Дорогою до виходу Бельман на мить зупинився, змiряв поглядом контору колишнього нiмецького рейхскомiсара, а потiм закрокував далi.
Перша ночi. Харрi, сидячи у вiтальнi, слухав, як Марта Вайнрайт спiвае про «…far away» i «whatever remains is yet to be found»[44 - К2 – гора в Пакистанi, 8611 метрiв над рiвнем моря.











