Леопард

Найбiльше Харрi вразила у чоловiковi не його майже жiночна краса. Не те, що верхнi й нижнi вii були такi довгi, нiби вiн пiдфарбував iх тушшю. Не витонченi обриси носа, пiдборiддя та щiк. Не волосся – густе, темне, посрiблене сивиною, гарно пiдстрижене й набагато довше, нiж дозволяють вiдомчi стандарти. Й не безлiч дрiбних блiдих плям на засмаглiй шкiрi, нiби пiсля кислотного дощу. Харрi вразила зненависть. Саме зненависть у поглядi незнайомця, спрямованому на нього, така шалена, що Харрi здалось, нiби вiн фiзично вiдчувае ii, як щось бiле й важке.

Чоловiк довбався у зубах зубочисткою. Голос його виявився вищим та м’якшим, нiж гадав Харрi.

– Ви пройшли на територiю, яку перекрили для потреб розслiдування, Холе.

– Беззаперечний факт.

– Навiщо?

Харрi пильно вдивлявся у спiврозмовника, подумки перебираючи одну вiдповiдь за одною, вiдкидаючи неслушнi, допоки не збагнув, що у нього немае жодноi.

– Бачу, ви мене знаете, – мовив Харрi. – А з ким маю задоволення спiлкуватися?

– Сумнiваюся, що хтось iз нас двох пiсля цього спiлкування буде вдоволений, Холе.

– Гаразд. Зрозумiв. Хоч i не до кiнця. А що як я мiг би надати полiцii певну допомогу, скажiмо, у випадку з Марiт Ульсен, пiдказати…

– Єдине, чим ви ощасливили полiцiю, – це ваша знеславлена репутацiя, – встряв у розмову м’який голос. – За моiми даними, ви – п’яниця, злiсний правопорушник i просто гидка комаха, Холе.

Харрi, глянувши на чоловiка, вiдчув, як нутро й розум однозначно пiдказували: облиш, iди геть. Тобi немае чим крити. Будь хитрiший.

Та й справдi бути хитрiшим не завадило б. Харрi вийняв пачку цигарок.

– Це ти мене збираешся розчавити, Бельмане? Адже ти Бельман? Генiй, який послав за мною цю мавпочку iз сауни? – Харрi кивнув, показуючи на фiна. – Зважаючи на ту недолугу спробу, ти неспроможний розчавити пiдбором навiть е… е… – Харрi гарячково пiдбирав слушне порiвняння, але на думку нiчого не спадало.

Бельман був хвацькiшим:

– Забирайся, Холе. – І ткнув великим пальцем через плече: – Ну ж бо – хутчiш!

– Я… – почав був Харрi.

– Гаразд, – мовив Бельман, широко всмiхаючись. – Тебе заарештовано.

– Що?

– Тобi тричi наказували забиратися з мiсця злочину, але ти не пiдкорився наказовi.