Леопард

Згодом iй якось зателефонували з комiтету, який висував кандидатiв, занесли до списку, а потiм вона й схаменутись не встигла, як опинилася у радi комуни в Альтi. За два роки вона стала заступницею голови органiзацii Робiтничоi партii в Альтi, ще за рiк увiйшла у президiю осередку партii в фюльке, а потiм iй знову зателефонували, цього разу з комiтету, який висував кандидатiв у стортинг.

А сьогоднi вона мала малесенький офiс у стортинзi чоловiка, який писав для неi промови, й перспективу подальшого просування, якщо все розгортатиметься за планом.

– Тодi вони приставлять до мене полiцейського, щоб наглядав, – мовила вона. – А преса поцiкавиться, чому це за депутаткою стортинга, про яку нiхто не чув, мае повсюдно телiпатися особистий охоронець, та ще й коштом платникiв податкiв. А коли вони дiзнаються, що й до чого – мовляв, iй привидiлось, що ii хтось у парку переслiдуе, – тодi вiдразу напишуть, що на такiй пiдставi кожна друга мешканка Осло з таким же успiхом може зажадати, щоб ii охороняв особистий охоронець коштом держбюджету.

Расмус тихо засмiявся. Його пальцi й надалi потирали ii тiло, нiби запевняючи, що вiн згоден. Дерева у Фрогнерпарку, що поскидали листя, наскрiзь продував вiтер. Чорною, як нiч, поверхнею озера пливла качка, заховавши голову в пiр’я. У Фрогнер-парку гниле листя поприлипало до кахляних стiнок порожнiх басейнiв. Ця мiсцина видавалася покинутою навiки, нiби якийсь загублений свiт.

Роздiл 8

«Snow Patrol»

Коли Харрi прокинувся, вже була третя по обiдi. Вiн вiдкрив сумку, перевдягнувся в чисте, знайшов у шафi вовняне пальто й вийшов на вулицю. Мжичка остаточно розбудила його, тож, ступаючи у коричневi, просякнутi куривом зали ресторану «Шрьодер», вiн мав досить тверезий вигляд. Його столик виявився зайнятим, тож вiн, пройшовши у глиб зали, сiв за столик пiд телевiзором.

Роззирнувся… Зауважив кiлька свiжих облич, що схилилися над пивом, а в рештi – час нiби застиг. Пiдiйшла Нiна й поставила перед ним бiлу фiлiжанку й сталевий кавник.

– Харрi, – мовила не вiтаючись, а просто щоб переконатися, що це справдi вiн.

Харрi кивнув.

– Привiт, Нiно. Маете старi газети?

Нiна зникла в комiрчинi, а потiм з’явилася з кiпою пожовклих газет.