Місячний камінь

Високоповажний суддя був старим другом мiледi, й iндусiв заарештували того ж ранку, як почалося слiдство.

Так розповiв мiстер Френклiн про подii у Фрiзiнголлi. Індiйський ключ до таемницi зниклого алмаза, очевидно, зламався у нас у руках. Якщо фокусники невиннi, то хто ж забрав Мiсячний камiнь з шухляди мiс Речел?!

Хвилин через десять, на превелике наше задоволення, приiхав старший iнспектор Сiгрев. Вiн сказав, що пройшов повз мiстера Френклiна, який сидiв на терасi на сонечку (напевно, виставляв свою iталiйську сторону вдачi) i заранi попередив полiцiю, що слiдство нi до чого не приведе, – ще до того, як це слiдство почалось.

У тому становищi, в якому перебували ми, iнспектор фрiзiнголлськоi полiцii був найприемнiшим вiдвiдувачем, якого тiльки можна було бажати. Мiстер Сiгрев був високий i ставний чоловiк, з вiйськовою виправкою, прекрасним начальницьким голосом i надзвичайно рiшучим поглядом, у чудовому сюртуку, застебнутому на всi гудзики. «Я саме та людина, яка вам потрiбна», – було написано на його обличчi.

Вiн давав розпорядження двом нижчим полiцейським чинам зi всiею суворiстю, яка здатна переконати всiх нас, що з ним жартувати не варт.

Сiгрев почав з того, що оглянув усю садибу ззовнi i зсередини: результат цього обслiдування показав, що ззовнi злодii не могли до нас проникнути i що, отже, крадiжку вчинив хтось у будинку. Можете собi уявити, як почували себе слуги, коли ця офiцiйна заява досягла iхнiх ушей.

Інспектор вирiшив, що почне з огляду будуара, а потiм допитае слуг. У той же час вiн поставив одного з полiцейських на сходах, що вели до спалень слуг, i наказав не впускати туди нiкого з мешканцiв будинку до дальших розпоряджень.

Почувши це, представницi прекрасноi статi немов очманiли. Вони повискакували зi своiх куткiв i всi разом помчали наверх, до кiмнати мiс Речел (потягнувши за собою на цей раз i Розанну Спiрман), накинулись на iнспектора Сiгрева i всi з однаково винним виглядом почали вимагати, щоб вiн негайно сказав, котру з них пiдозрюе.

Інспектор виявився на висотi становища: вiн подивився на них рiшучим поглядом i втихомирив iх своiм вiйськовим голосом:

– Ану, молодицi, йдiть-но знову униз, усi до одноi! Я вас не кликав сюди. Погляньте! – вигукнув раптом iнспектор, вказуючи на маленьку пляму пiд самiсiньким замком на розфарбованих дверях мiс Речел. – Погляньте, що наробили вашi спiдницi.