Місячний камінь

Пiсля цього вiн запитав про мiледi i, почувши, що вона в маленькiй вiтальнi, пiшов прямо туди. Не пробув там i хвилини, як пролунав дзвiнок, i Пенелопа доповiла мiс Речел, що мiстер Френклiн Блек хоче з нею говорити.

Проходячи передпокоем через пiвгодини пiсля цього, я раптом спинився, неначе прикипiв до мiсця, почувши вигуки з маленькоi вiтальнi. Не можу сказати, щоб я злякався, – в цих вигуках менi почулось улюблене «О» обох мiс Еблуайт. Однак я ввiйшов (пiд приводом необхiдностi спитати, чи вже час подавати обiд), щоб довiдатись, чи не сталося чогось серйозного.

Бiля столу стояла, мов зачарована, мiс Речел iз злополучним алмазом полковника в руках. По обидва ii боки стояли навколiшки Цокотухи, пожираючи очима коштовний камiнь i скрикуючи вiд захоплення кожного разу, як вiн випромiнював новий блиск. Бiля протилежного кiнця столу стояв мiстер Годфрi, сплескуючи руками, як доросла дитина, i стиха промовляючи своiм спiвучим голосом:

– Чудовий! Чудовий!

Мiстер Френклiн сидiв на стiльцi бiля книжковоi шафи, смикаючи себе за борiдку i тривожно поглядаючи в сторону вiд вiкна.

Вона повернулась до мене обличчям, коли я спитав розпорядження щодо обiду, i я побачив фамiльну зморшку в неi на лобi, i фамiльний норов проглянув у куточках ii рота.

– Зайдiть через пiвгодини до мене в кiмнату, – вiдповiла вона.

З цими словами вона вийшла з вiтальнi. Було ясно, що мiледi була збентежена тими самими сумнiвами, якi охопили мiстера Френклiна й мене пiд час нашоi наради на Тремтливих пiсках. Що означала спадщина Мiсячного каменя? Чи те, що вона жорстоко i несправедливо обiйшлася зi своiм братом? Чи брат ii був ще гiрший, нiж вона думала про нього? Таке серйозне питання повинна була розв’язати мiледi, тим часом як ii донька, нiчого не знаючи про вдачу полковника, стояла у вiтальнi з його подарунком у руках.

Не встиг я слiдом за мiледi вийти з кiмнати, як мiс Речел, завжди уважна до старого слуги, який живе у них з дня ii народження, спинила мене:

– Погляньте, Габрiеле, – сказала вона i пiднесла алмаз до сонячного промiння, що падало з вiкна.

Господи помилуй! Оце так алмаз! Завбiльшки з яйце сивки! Блиск, що струменiв iз нього, був схожий на сяйво повного мiсяця.