Орлі, син Орлика

Та варто було понюхати пороху на справжнiй вiйнi, як дитячi iлюзii остаточно вивiтрилися з голови. Не виключено, такi само iлюзii Григорiй донинi плекае i щодо «казкового» козацького Батурина.

Але все-таки, що ж вiдповiсти Густаву?..

Якщо зауважити: «Друже мiй, от бачив би ти Батурин!..» – той образиться.

Якщо зiзнатися вiдверто: «Друже, пригадай-но, я вже бував тут ранiше, тож нiчого нового за вiкном не спостерiгаю», – Густав цього не зрозумiе.

Якщо нагадати: «Я ж навiть з Його Величнiстю королем Карлом знайомий особисто.

Тож насамкiнець Григорiй дипломатично мовив:

– О-о-о, так, так… Але до Рiздва лишаеться ще два тижнi – уявляю, яким прекрасним стане Стокгольм у святковi днi!

Густав так i просяяв, радiсно вигукнув:

– Ти анiскiльки не помилився, друже Григоре! До речi, не забудь, що я запросив тебе на свято – тож на Рiздво чекаемо на тебе.

– А не боiшся, що я поведуся, немов Юлiй Цезар?

– Тобто?..

– Що пiдкорю усiх твоiх домашнiх, – усмiхнувся Григорiй i додав: – Veni, vidi, vici.[5 - Латиною: «Прийшов, побачив, перемiг» – слова Гая Юлiя Цезаря з його послання до давньоримського сенату щодо перемоги над понтiйським царем Фарнаком. Цезар був одним з найулюбленiших авторiв Григорiя Орлика.

Густав щиро розсмiявся:

– Скажу лише одне, друже мiй: якщо навiть так i станеться, ти достойний подiбноi перемоги. Інакше не був би моiм товаришем. Адже завоювати прихильнiсть сина шведського канцлера – справа нелегка…

– Знаю, друже мiй, знаю.

– Так i сталося: прийшов ти на кафедру професора Регелiуса, побачив Густава Мiллерна – i пiдкорив його своiм розумом та ввiчливiстю.

– Можливо, ти шкодуеш?

– Григоре, Григоре, що ти таке кажеш!.

У подiбному невимушеному дусi теревенили до самого королiвського палацу. Наостанок ще раз нагадавши про рiздвяне запрошення, Густав висадив там Григорiя й наказав кучеру iхати далi. За декiлька секунд карета загубилася у лабiринтi вуличок, що виходили на площу. Григорiй обернувся до сповненоi похмуроi величi споруди, схилив голову набiк, примружив лiве око й оглянув палац так, немовби то була фортеця, яку необхiдно взяти штурмом.