Місячний Танець (Пов'Язані Кров'Ю. Книга І)

Дiвчина сидiла, нервово постукуючи ручкою по столу i думаючи, скiльки ж iй ще чекати. Вона ще мала з'ясувати, чи дiйсно Чед заарештував Тревора, або просто вивiв його з клубу i вiдпустив.

Щоб хоч на мить вiдключитися вiд цих думок, Енвi почала розглядати стiл. Вона була природженим слiдчим, як i ii брат, хоча Чед i намагався приховати цей факт. Але правда полягала в тому, що Чед мiг би стати чудовим детективом. Вiн говорив всiм, що працюе простим дiльничним полiцейським, але це було далеко вiд правди. Насправдi вiн був начальником оперативноi групи ОМОН.

Випадково погляд Енвi впав на папiр, який вона, задумавшись про свое, взяла в руки. Це була квитанцiя про оплату поставки товару. Їi погляд блукав по всiй цiй платiжнiй iнформацii, поки не дiйшов до прiзвища внизу квитанцii. Енвi жбурнула аркуш паперу на стiл, ляснувши по ньому долонею. Девон Сантос... чорт його забирай. Вiн був одним з цих нещасних власникiв клубу, а сам змусив ii думати, що вiн простий танцюрист.

В цю секунду дверi вiдчинилися, i в офiс увiйшов Девон.

«Коли б ти хотiла почати?»

*****

Нiк промчав через весь танцпол, а потiм сходами нагору до виходу. Вiдкривши дверi з силою, набагато бiльшою, нiж було необхiдно, вiн люто глянув на людину, що намагалася пройти через охорону. Так як всi вишибали були перевертнями, вони могли вiдчути вампiра навiть тодi, коли зовнi на це нiчого не вказувало.

Схоже, що стиль вбрання та зовнiшнiсть звичайного вампiра взяли свiй початок iз збiговиська готiв.

Однак, за останнi кiлька мiсяцiв всередину намагалися потрапити кiлька вампiрiв в дiлових костюмах i в звичайних для клубiв нарядах. Саме тому перевертнi волiли покладатися скорiше на свiй нюх, нiж на очi. Правило номер один: вампiри не мають права проходити всередину без дозволу власника клубу.

- Що Вам тут потрiбно? - Запитав Нiк, намагаючись розмовляти, як професiонал, адже навколо були звичайнi люди. Хлопець, що привернув його увагу, нахилив голову набiк i обдарував Нiка такою злiсною усмiшкою, що його охватила панiка.

- Я б хотiв пройти всередину, - сказав Рейвен. Його зiницi збiльшилися, як траплялося завжди, коли вiн використовував свою силу для поневолення будь-якого, хто мiг потрапити пiд насильницькi чари вампiрiв.

Нiк оглянув його з нiг до голови. У цього хлопця було чорне волосся, яке звисало прямо на його обличчя. Кiнчики волосся були пофарбованi в рожево-неоновий колiр. Вiн був досить молодий, не бiльше двадцяти п'яти рокiв.