Любов іншого виміру

Джеймс давно вже спокутав цей грiх, i за надзвичайно сумлiнну працю та виключну поряднiсть його було запрошено у Рай, та тортури вiд свого грiха i звичка пiклуватися про здоров’я Сатани не вiдпускали Джеймса у свiт Свiтлого Щастя. Вiн вiддано служив Люциферу, був i за лiкаря, i за порадника, що мав неабиякий вплив на Володаря Пекла. До порад Джеймса Сатана завжди прислухався, не зважаючи на свiй вулканiчний норов та рiзкi змiни настрою.

Тож i зараз Джеймс ввiчливо привiтав Його Свiтлiсть Ісуса Христа i прискiпливо поглянув на Сатану.

– Жахливо виглядаете, сер! – вiдверто заявив вiн Люциферу. – Блiдi, синцi пiд очима, вiскi Вас занапастять!

– Що вдiеш, Джеймсе? Такий вже я е! – кинув Сатана i розпорядився: – Нехай Ісусу приготують бiлий басейн за номером сiм, а менi чорний за номером тринадцять i принесуть склянку вiскi.

– Перепрошую, сер. Вам принесуть морквяний сiк, – суворо вiдказав Джеймс.

– А, може, ще й клiзму зроблять?! – вибухнув Сатана.

– Згоден, чудова думка, сер! З неi i почнемо, потiм сiк, басейн i легка вечеря.

– Хоч би не соромив мене перед Ісусом перелiком отих гидотних процедур, Джеймсе!

– Вибачте, мiлорде Ісусе, та такi вже моi обов’язки! – i Джеймс поклонився Спасителю: – За хвилину Ваш басейн буде до Ваших послуг, Ваша Божа Свiтлiсть.

– Дякую, Джеймсе. Сатано, тобi пощастило з лiкарем!

Син Божий i Сатана розiйшлися приймати воднi процедури. Люцифер увiйшов у кiмнату з чорним басейном.

– Дозвольте, сер, я огляну Вас, – звернувся до нього Джеймс.

Сатана скинув одяг. Його висока, широкоплеча статура була б бездоганною, аби не одна неприемна «дрiбниця»: на пружних грудях кровоточило i гноiлося огидне тавро Звiра у виглядi трьох шестiрок.

– Сьогоднi ще гiрше, нiж учора, – констатував лiкар, – дуже болить?

– Болить, Джеймсе, болить! Вприсни менi морфiй, щоб я мiг пристойно поспiлкуватися з Ісусом.

– Гаразд, сер, але дозвольте менi повикидати Ваше вiскi i кубинськi сигари, iнакше тавро зжере Вас! І не ображайтеся, сер Сатано.

– Добре, Джеймсе, твоя взяла!

Спаситель сидiв у вiтальнi «бароко». Йому подобалася ця кiмната. Затишно, розкiшно, просторо i просто. Приемно трiщали дрова у гарному коминi.

– «У Сатани е смак, розумiеться на красi», – не вперше вiдзначив про себе Ісус.

Чекаючи на Сатану, Вiн розглядав фiгури на шаховiй дошцi.