Любов іншого виміру

– Товарищ Роза! – п’яно гукнув Сатана улюблену орлицю.

Та пiдлетiла, повернула до нього голову з круглими, мудрими очима староi еврейки, поглянула на Сатану поблажливо.

– Поговорiмо про любов, дiвчинко! – розкуто нав’язав iй Сатана тему розмови. – Як гадаеш, на бiса менi цей жах?… Ось, ти, Розо, наковталася грiшноi плотi досхочу, i тобi добре! А я?… Хто вiдтепер я?… Вважають, що Сатана, а я перетворився на жалюгiдний прошарок болю мiж зовнiшнiм пеклом i внутрiшнiм… Так, Розо, кляте кохання це пекло, що горить всерединi мене! Яке воно болюче, хай йому! – Люцифер непевною рукою дiстав з кишенi сигару.

 – Ведьма была права, для меня было бы лучше не встречать девушку моей мечты!

Журба виродила яскраво-зеленi очi Сатани у безоднi вiдчаю, хвороблива усмiшка смикнула його вуста, якусь мить вiн помовчав i приречено констатував:

– Я геть здурiв! Забув азбуку! Хто ж людей здатен уникнути зустрiчi з таким клятим красенем, як я?!

Люцифер у досадi рiзко махнув рукою, його раптом хитнуло вбiк, вiн втратив рiвновагу, зiслизнув зi спини Ленiна i полетiв назустрiч Кривавому морю.

Орлицi Клара i Цеткiн стрiмко кинулися за ним i спритно перехопили: Клара схопила Сатану за комiр, Цеткiн за штани. Ленiн пiрнув пiд нього, пiдставив йому спину.

– Як боляче ти мене дзьобнула, Цеткiн… Ледве не вiдхопила вiд мене шматок, – опинившись у безпецi, примхливо забурмотiв Сатана i лiг на спину могутнього птаха, обхопивши його шию обома руками.

Мiцний сон на холодному, просоченому свiжою кров’ю, повiтрi здолав Сатану.

Йому приснилося, що не Ісус, а вiн сам тримае Олену у своiх обiймах.

Глава 17

На мальовничiй райськiй галявинi панував казковий травень. Ісус з Оленою сидiли у затишнiй альтанцi, рясно увитiй рiзнобарвними тюльпанами. Олена в захопленi розглядала квiти.

– Як дивно! Цi тюльпани в’ються, як плющ, а такого розмаiття кольорiв i вiдтiнкiв немае на Землi, – зауважила вона i пильно вдивилася у квiти, намагаючись розгледiти якихсь дивних комах у них.

Олена пiдвела приголомшенi подивом очi.

– Хто це, Господи? Невже ельфи? – вражено прошепотiла.

– Так, вони, нетямущi, але шкоди вiд них немае. У Раю всi живуть на благо, – посмiхаючись, вiдказав Спаситель i налив iй келих червоного вина, – випий, трохи «кровi» Ісуса тобi не завадить, ти занадто обтяжена райськими враженнями.

Вона вiдпила вина i поглянула у прекраснi синi очi Спасителя.