Скарби феї Моргани

У музеi не було нiяких нi темних артефактiв, нi проклятих. О другiй годинi вiд надлишку iнформацii у новоявленого екскурсовода заболiла голова, i вiн з легкою совiстю пiшов шукати кафе.

Кафе було невеликим, дуже затишним, але зовсiм не чарiвним. За дальнiм столиком Тед побачив мiстера Мерлега i ще двох осiб – мабуть, теж спiвробiтникiв музею.

– Мiстер Спенсер, проходьте до нас! – гукнув його помiчник директора. Тед пiдiйшов. Мiстер Мерлег звернувся до людей за столом: – Дозвольте представити вам: наш новий спiвробiтник з вiддiлу iсторii магii мiстер Тед Спенсер.

Мiстер Спенсер, а це нашi спiвробiтники – мiстер Том Смiт i мiстер Джеймс Пул.

Тед потиснув обом руки.

– Дуже приемно.

– Значить i ви чарiвник, як i старина Род? Вiн нам показував цiкавi фокуси своею паличкою, – сказав один з них.

– Так, я чарiвник. Правда, не такий вже вiдомий, як тi, чиi експонати знаходяться в музеi, але у мене все попереду, – добродушно вiдгукнувся Тед.

Чарiвник махнув паличкою – i скатертина з бiлоi перетворилася в рожеву, на якiй переливався золотий вiзерунок.

Спiвробiтники засмiялися. Видно, що, побувавши в суспiльствi попередника Теда, вони вже звикли до подiбних фокусiв. До них пiдiйшла офiцiантка – приваблива дiвчина рокiв сiмнадцяти. Мабуть, працiвники музею були ii постiйними клiентами.

– Добрий день, джентльмени, вам як зазвичай? А хто цей молодий юнак? – з посмiшкою привiталась вона.

– Це наш новий спiвробiтник з вiддiлу магii – Тед Спенсер. Тед, це Моллi, – представив iх мiстер Мерлег.

– О, ви знайшли чарiвника, мiстер Мерлег? Обов'язково загляну до вiддiлу магii, – тут вона побачила скатертину i посмiхнулася Теду: – Ну а скатертину повернiть в колишнiй вигляд, хоча ваша менi подобаеться бiльше.

Тед знову змахнув паличкою – i скатертина знову стала бiлою. Моллi посмiхнулась.

Пiсля гарного обiду i приемного знайомства, свiжоспечений екскурсовод повернувся в музей i засiв за архiви. Вiн працював до п'яти, а потiм пiшов додому. Так закiнчився його перший день.

Не так вже й погано, як думалося спочатку, – подумав вiн.

Увечерi до Теда прийшов Джеффрi. Вони обнялися, i Тед показав йому своi володiння.

– Непогано. Зовсiм непогано, – схвалив Джефф. – Ти тут сам собi господар, i дiвчину е куди привести.

– Джефф, – знiяковiв Тед, уявивши, що вiн може бути наодинцi з Еллiс в своiй квартирi.

– Чому б i нi? Нам вже по вiсiмнадцять, i пора знайти собi подруг. Хоча, ти вже знайшов.

– Ну, Еллiс менi ще не подруга.