Війни художників

На стiнах висiли картини й малюнки в дорогих рамах. Краем ока я вiдзначив графiку Пiкассо. На чiльному мiсцi – над головою охоронця, який змiряв мене з нiг до голови оцiнювальним поглядом, – полотно Казимира Малевича. Можливо, тут уже було вготовано мiсце i фальшивому малюнку Гущенка?

У приймальнi керував секретар – чоловiк рокiв п’ятдесяти, бiльше схожий на телеведучого полiтичного шоу: у бездоганному сiрому, у ледь помiтну смужку, костюмi з дбайливо пiдiбраною в тон краваткою, що пiдпирала подвiйне пiдборiддя.

Рум’яне обличчя без жодноi зморшки з моею появою набуло виразу ввiчливого очiкування, i секретар поцiкавився французькою з помiтним нiмецьким акцентом: «Мсье? З якого питання?», записуючи мое прiзвище у блокнот.

– Ви домовлялися про зустрiч?

Коли я вiдповiв, що не домовлявся, очi у секретаря зробилися круглими i вiн утратив до мене будь-яку цiкавiсть. Поклав золочений i, очевидно, страшенно дорогий «паркер» (цiкаво, а чим же тодi пише сам фон Клейст?) на розгорнутий блокнот.

Обличчя iз запопадливо-ввiчливого миттю перетворилося на холодно-байдуже.

– Вибачте, мсье (жест «як вас там»), – вiн кинув погляд у блокнот, в який записав мое прiзвище. – Виняткова зайнятiсть князя фон Клейста не дозволяе йому приймати вiдвiдувачiв без попередньоi домовленостi. Викладiть вашу справу, я доповiм князю, i, можливо, наступного тижня в Боннi…

– Я журналiст, iноземець i тут проiздом. Моя справа стосуеться того, що князь учора на аукцiонi купив фальшивий малюнок, – швидко випалив я, щоб охоронець, який вiдразу напружився, не встиг мене виставити геть.

Обличчя секретаря з байдужого знову перетворилося на ввiчливо-зацiкавлене (ввiчливiсть i байдужiсть – мабуть, для вiдвiдувачiв у нього були лише цi двi маски).

– Зачекайте, будь ласка…

Вiн устав, застiбнув пiджак на всi гудзики, пiдiйшов до скляних непрозорих дверей, ввiчливо постукав i зайшов. Через кiлька хвилин вийшов. Маска номер один на обличчi, «втiлення ввiчливостi», свiдчила про те, що аудiенцii мене удостоено.

Але коли? Секретар розстебнув пiджак, сiв i лише тодi урочисто оголосив:

– Князь фон Клейст прийме вас негайно! У вас п’ять хвилин.

Опинившись за скляними дверима, я побачив розкiшний письмовий стiл, який мiг би зробити честь будь-якiй антикварнiй крамницi. Через величезнi, на всю стiну, вiкна вiдкривався чудовий вид на площу з l’Arc de Triomphe (Трiумфальною аркою).