Війни художників

Зi слабкою армiею, озброеною старими гвинтiвками, ледь не на возах, без жодного пострiлу хапнув величезний шматок цiеi краiни. Але, на щастя, хоч у Фiнляндii пiймав величезного облизня… А потiм Сталiн кинувся в обiйми Гiтлеру… Як дiвка, яка боiться згвалтування i тому намагаеться вийти замiж за потенцiйного гвалтiвника. Кинувся в обiйми ефрейтора не без допомоги, звiсно, слабака Даладье i цього вiслюка Чемберлена. Не розумiю, навiщо це потрiбно Адольфу? Я маю на увазi пакт зi Сталiним. Судячи з того, що Ради так обгидилися у Фiнляндii, Червона армiя мало на що здатна.

Адольф мiг би забрати всю Польщу. Всю! Єфрейтор пошився у величезнi дурнi! Думаю, що вiн це тепер розумiе i вже шкодуе, що пустив Ради на берег Бугу.

Мензiс крутив головою слiдом за Першим лордом Адмiралтейства. Вiн не сумнiвався, що Черчилль ось-ось стане прем’ером i сподiвався, як мiнiмум, зберегти за собою пост керiвника секретноi служби. А, як максимум, – зайняти нинiшне мiсце Черчилля. Вiн тримав своi контакти з Черчиллем у таемницi вiд Чемберлена, вважаючи, що навряд чи це сподобаеться останньому.

Вiдтодi як Черчилль став Першим лордом Адмiралтейства, Мензiс щотижня бував у того вдома з неофiцiйною доповiддю. Черчилль телефонував i запрошував керiвника розвiдки на сигару i чашку кави. Мензiс не палив i, через пiдвищений тиск, вiддавав перевагу чаю. Але завжди приходив i приносив усi матерiали, що могли зацiкавити майбутнього керiвника уряду.

Тим часом Черчилль, немов планета круг Сонця, зробив кiлька повiльних кiл навколо стола й зупинився бiля полотен з пейзажами, що висiли на стiнi.

Стояв, похитуючись iз п’яток на носки.

– Як вам цi полотна? – запитав вiн Мензiса, вказуючи рукою iз затиснутою мiж пальцями сигарою.

– Вони чудовi, my lord! – захоплено вiдповiв Мензiс. – Я вiдразу, як тiльки увiйшов, звернув на них увагу! Особливо оця робота з вiвцями на лузi. У вас чудовий смак. А хто автор?

– Чарльз Морiн, ще зовсiм молодий художник. Я нещодавно iх придбав. І дуже дешево, – сказав Черчилль. Було помiтно, що вiн потiшений оцiнкою полотен керiвником секретноi служби.

– Вiн дуже талановитий! – Мензiс знав, що пiд псевдонiмом Чарльза Морiна, який досить часто виставляеться, здебiльшого на виставках для художникiв-аматорiв, ховаеться сам Вiнстон Черчилль.

Мову про полотна «молодого Морiна» перший лорд, очевидно забуваючи, заводив ледь не кожноi другоi зустрiчi. З усмiшкою на круглому обличчi Черчилль знову важко вмостився в крiсло i зчепив руки на великому животi.