На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Війни художників» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — История, Исторические приключения. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Війни художників

Автор
Дата выхода
26 мая 2016
🔍 Загляните за кулисы "Війни художників" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Війни художників" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Станіслав Стеценко) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Роман оснований на реальних фактах біографії відомого українського художника і розвідника-нелегала Миколи Глущенка (у книжці – Микола Гущенко) і відображає події 1940 року. Серед дійових осіб як реальні історичні персонажі – Йосип Сталін, Адольф Гітлер, Вінстон Черчилль, їхнє найближче оточення, художники і літератори, які жили і творили в той час у передвоєнному Радянському Союзі й нацистській Німеччині, – так і вигадані герої. Волею долі Микола Гущенко на початку 20-х років знайомиться з художником-початківцем Адольфом Гітлером і дає оцінку його малюнкам. І ось кращий (на думку фюрера) пейзажист Європи літом 1940-го вирушає з розвідувальним завданням із соціалістичної Москви до націонал-соціалістичного Берліна, звідки, за планами НКВС, він не повинен повернутися живим. Тим більше, що його дружина впала в око народному комісару Лаврентію Берії. Гестапо теж здогадується про спеціальну місію агента Художника і починає на нього велике полювання…
📚 Читайте "Війни художників" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Війни художників", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Били вiкна у крамницях, давали в зуби крамарю i тягнули на пiдводи, що кому подобалося, – почав вiн розповiдь.
– Червонi не могли протистояти Денiкiну? – запитала вона, зазирнувши йому в очi. Очi чоловiка блищали жовтим свiтлом вуличних лiхтарiв.
– Це менi невiдомо. Говорили, що у червоних повстав командарм якоiсь армii. Здаеться, атаман Григор’ев. І повернув зброю проти своiх. Фронт розпався. Казали, головним лозунгом атамана було «Ради без комунiстiв!», – Гущенко озирнувся – нi, iх нiхто не чув.
– Що з ним трапилося? – не вгавала Марiя.
– Убили махновцi. Трохи згодом. Тодi вони були союзниками червоних.
– Тебе забрали до Денiкiна силою?
Гущенко промовчав. Вiн не мав однозначноi вiдповiдi. Стенув плечима.
– Ти пам’ятаеш, як це було? – продовжувала сипати запитаннями Марiя.
– Дуже добре пам’ятаю. Нас забрали прямо iз занять. Всiх пiдняли i повели до казарм. Видали форму. Мене мобiлiзували влiтку 1919 року. Як зараз пам’ятаю, ми у сiрих шинелях йдемо Юзiвкою по Першiй лiнii. Перша лiнiя – це центральна вулиця, що перетинае все мiсто. Навколо купи смiття. Битого скла. Уламки меблiв. Все, що залишилося пiсля вiдступу червоних.
– Не уявляю тебе в шинелi, – зауважила Марiя.
– Я й сам не уявляв.
Зупинився. Крикнув: «Здр-р-равствуйте, молодцы!» – «Здра жла-м, Ваше Высок-ди-тство!» – горлаемо ми у вiдповiдь.
– Ти стрiляв у червоних? – в ii голосi вiдчувався страх.
– Нi, жодного разу, – пiсля довгоi паузи вiдповiв вiн. – Я дуже мало був у вiйську. Перша кiнна Будьонного вдарила нам у фланг. І перед новим роком – як зараз пам’ятаю, 31 грудня 19-го року – наш полк почав тiкати. Ми вiдступали на захiд.
Пiдiйшов напiвпорожнiй, мабуть, останнiй тролейбус. Вони увiйшли, вiддали кондуктору грошi й сiли на задньому сидiннi, де нiхто iх не мiг почути.





