На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Ворог, або Гнів Божий» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Легкое чтение, Боевики, остросюжетная литература, Боевики. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Ворог, або Гнів Божий

Автор
Дата выхода
19 апреля 2017
🔍 Загляните за кулисы "Ворог, або Гнів Божий" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Ворог, або Гнів Божий" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Сергій Постоловський) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
«Ворог, або Гнів Божий» – це історія «українського Моссаду», ліквідаційної групи, сформованої виключно з однією метою – помститися агресору та загарбнику за його злочини проти українського народу.
Вони вірять у те, що кожен за свої гріхи має бути покараний. Кожен у цьому світі повинен відповідати, тому що безкарність породжує вседозволеність. Не сподіваючись на владу, на західних партнерів, на сусідів і друзів, вони беруть справу до своїх рук.
Складаються списки, знаходяться кошти, йде перевірка та вербування людей, формуються агентурні мережі, розробляються операції та стратегії. Але зосереджуються вони на головному – на ворогу, що засів за кремлівськими стінами, та навіть не розуміють, що й самі виявилися розмінною картою у великій геополітичній битві.
📚 Читайте "Ворог, або Гнів Божий" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Ворог, або Гнів Божий", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Хименковi ж вiд батька залишилося тiльки одне слово «Вiталiйович», а яким був той самий Вiталiй, нiхто не знав, бо нiколи його не бачив.
Ми познайомилися з Гаруном в училищi. Я був старшим за нього i вже розпочав свою роботу в КДБ. Моiм завданням у першi роки служби було шефство над iншими, молодшими, менш досвiдченими, проте перспективними, якi навчалися в училищi.
– Зверни увагу на ось цього хлопця, – порадив менi мiй наставник, вказуючи на Хименка.
– А вiн того вартий? – жартом спитався я.
– Не розчаруе.
– Ми усi тут не без характеру.
Я почав спостерiгати за Хименком, перевiряв його i випробував. Гарун з впертiстю людини без батькiв проходив усi труднощi, i по закiнченнi навчання я зробив так, аби вiн опинився у моему управлiннi.
Далi були буднi нашоi служби, Афганiстан, розпад Союзу, нова краiна i нова структура, проте зi старими кадрами. Все руйнувалося на наших очах, але ми ще вiрили, що Украiна здатна побудувати нову державу.
Коли ж одного разу Гарун не прийшов на роботу, я все зрозумiв. Ввечерi бiля дверей моеi квартири мене перестрiла жiнка i передала листа.
– Вiн казав, що вiрити можна лишень вам, – мовила вона до мене, а потiм зникла.
Прочитавши листа, я не став шукати ту жiнку, або ж самого Гаруна, бо розумiв, що вже нiчого не змiнити, не виправити, адже пiдполковник СБУ Хименко зробив свiй вибiр. Вiн був не на користь держави та патрiотизму, а виключно, аби прожити роки, що залишились, так, як цього прагнула його душа, не зважаючи на команди зверху.
– Знаеш, Євгене, а в Кандагарi Гарун був одним з кращих, – сказав я Мирону пiсля спогадiв. – Вiйна жила в ньому. Вiн був продуктом свого часу i полiтики тiеi краiни, в якiй ми усi народилися.
– Ви вважаете, вiн може стати нам у пригодi?
– Атож! Вiн не боiться кровi й бруду, так само як смертi та таемниць. Вiн виконае поставлене перед ним завдання, i нiхто й нiколи не дiзнаеться, хто наказав йому це зробити.
– Ми можемо йому вiрити?
– Я йому вiрю, – сказав я i попросив рахунок.
Нам не личило влаштовувати нiчну гулянку. Наставав час вiдпочинку.
Наступного дня ми знову зустрiлися з Гаруном.
– Ти iдеш з нами, – сказав я йому.
– Звiсно, що iду, – посмiхнувся вiн менi у вiдповiдь.
– Я маю прохання.
– Слухаю.
– Менi потрiбен камiнчик. Гарний такий. Можеш записати це на мою особисту кредитну лiнiю.






