Ворог, або Гнів Божий

Проте, тiеi ночi, коли ми разом з Нечипайлом та Принципом сидiли у генерала i вiн запропонував фiзичну лiквiдацiю супротивника як единий дiевий метод адекватноi вiдповiдi ворогу, я чiтко усвiдомив, що саме заради тiеi хвилини, коли я почув слова генерала про «Гнiв Божий», i варто було жити цiлих сорок вiсiм рокiв, чекаючи свого часу, аби зiрка, пiд якою я народився, якщо така взагалi була, освiтила мiй шлях, дарований долею та обраний без тиску iнших.

Я йшов на вiйну, яку не покажуть по телевiзору, а висвiтлять тiльки ii наслiдки, будуючи гiпотези, хто ж стоiть за тими усiма вбивствами, що iх планувала здiйснити наша група.

Група украiнськоi помсти, бо наша неадекватна влада не була здатна здiйснити реформи, перемогти корупцiю, знищити ворога. Ба бiльше, влада навiть не мала права шукати ворога, бо вiн жив у ii нутрощах, вiн був перед нею, але вона не хотiла його бачити, тому що також вiн йшов за нею слiдом, маючи мету та ресурси. Ми не бажали публiчностi, бо були сiрими тiнями, здатними виконати завдання й гiдно пройти свiй шлях до кiнця.

Таким став закон сувороi та жорстокоi епохи початку ХХІ столiття, в якому випала честь жити i менi – полковнику украiнських спецслужб, Євгену Олександровичу Мирону, якого знали пiд рiзними iменами, але нiхто так i не наважився сказати, що ж в дiйсностi жило в моему тiлi, розумi, серцi та душi.

Я був солдатом свого обов’язку, вартовим моеi единоi краiни i цим лишень визначався мiй тяжкий, проте усвiдомлений вибiр, що не передбачав багатства й комфорту, а знав тiльки накази, суворiсть буденного режиму й невiдворотнiсть смертi, яка увесь час пленталася за мною, наче стара, сифiлiтична хвойда, вiд якоi втiкаеш впродовж життя, але настае момент, коли вона, врештi-решт, досягае своеi цiлi.

Роздiл 2

Генерал

* * *

«Ми маемо це зробити», – сказав я тодi хлопцям, ми випили по останнiй, i вони поiхали геть.

Нiч, темна й холодна нiч панувала над нами, й усi ми хотiли одного: аби скорiше прийшов день. Новий день, який би змiг перекреслити вчорашню дiйснiсть, адже вона була занадто жорстока для усiх нас. Наша професiя вимагала плати. Інодi вона забирала життя.