Чи стане баба дівкою, або Перевтілення Безрідного хутора

Розтикавши яйця по кишенях ношеного пiджачка, Василь через огороди побiг до самогонщицi Дуньки, де оптом обмiняв товар на пляшку самогонки, частину якоi випив зразу, а iз рештою полiз на сiно додивлятись сни.

Дунька, не вiдкладаючи справи у довгий ящик, провела оборот товару, продавши яйця дачницi Маринi – дебелiй сорокарiчнiй городянцi. Марина запалила газ та розбила на сковороду пару яець. Побачивши бракований товар, дачниця не стала звертатись у iнспекцiю по захисту прав споживачiв, а схопила остальнi яйця i з криком:

– Уб'ю, гадино! – вторглась у Дуньчину приватну власнiсть, стрiляючи по противнику розбовтками та недосидженими пiвниками та курочками.

Дунька зразу хотiла досягти консенсусу та, вiдчувши запах вiд розбитого об плече яйця, забарикадувалась у лiтнiй кухнi, пiдперши дверi лавкою. Василь рештками затуманеноi свiдомостi почув лемент та ще глибше зарився у сiно.

На другому кiнцi хутора молодиця, одягнена поверх адiдасiвського спортивного костюма у заяложений халат iз двадцятилiтровим бiдоном на кравчучцi, бiгла додому.

– Кумо! Куди це ви так летите? – донеслось iз-за тину. Молодиця iз кравчучкою на мить завмерла на мiсцi, потiм iз вишколеною солдатською виправкою разом iз кравчучкою повернулась через лiве плече на звук.

– Здрастуйте, кумо! Бiжу додому, бо поставила снiдать варить. Та й свого хочу впiймать, поки до Дуньки не забiг. А ви чого це молоко не здавали? Та й вирядились, як на празник, – наблизилась до тину кума.

– Та й празник у мене, кумо, скажу вам по секрету, – запишалась кума Марiя.

– Та який празник може у будень бути? Минини у вас зiмою. У церкву Ви не ходите. Чи не гостей ждете? І кiзяк бiля двору прибрали, i стежку пiском висипали. Ану, колiться, кумо!

Тин пiд могутнiми куминими грудьми почав, потрiскуючи, хилитись.

– Кумо Галько! Не ламайте менi тину. Я на ремонт витратила три чарки горiлки. Мiй гаспид на дурняк робить не хоче. Налий, зроблю, нi, бойкот об'являе.

– То шо за празник? Бо в мене нi радiво не робить, а телевiзор зараз немае коли дивитись.

– Нiкому б не сказала, а вам, кумо, по секрету скажу. Тiльки нiкому, бо рознесуть та прибрешуть. Я знаю цей народ. Сваху, кумо, жду. На змовини та розглядини приiде. Во!

– То що, Петро жениться? То чого ж ви мовчите? Подарок треба купить достойний. Це ж мого iрода хрещеник. А звiдки ж сваха? – примружила очi Галька.