Біла ріка

Жiнки з недовiрою подивились на оповiдачку, а та вела далi: «Йо, йо, бiгме не брешу, за годену, то чоловiк грошi жедовi тече усi, шо буле, а шо б ве собi думали, той не узев усi, розсмiевсе, i узев лише половену, та ще порошкiв насепав у папiр, i сказав, щоб з мiсяць ще того попела i у неi все зовсiм пройде, та наостанок ще сказав, щоб жiнку щiнував, сказав, щоб жiнкою не оброблевсе, робети багато не давав, а вона у нього дурна до роботи, я вам скажу».

– Йо, йо, я чула, то жед файний!

У розмову втрутилась iнша:

– А чули, що люде у Чернiвцях кажут, шо нiби вiйна скоро буде.

– Йо, йо, то той, нiмець отой, усе воду коломотит.

– Йо, нiмцi фейст гоноровi, а руськi, отi бiльшовики, лише людей голодом морют.

– Брiхнi то все, воне людям простем землю i роботу дают, бiдакам помагают, бiгме.

– Нiц з того доброго не буде, я вам скажу, слухайте мене, я була у верхах, то одна стара казала, шо фейст велека бура iде, i шо нiкого не омене.

– Най Бог мелуе, Богу молетисе треба, бо хiба нам мало бiди принесла ота перша вiйна, коли москалi села нашi грабували, а дiвок гвалтували, чоловiкiв у вiйсько заберут, файно, а хто нас боронити тодi буде, хiба хлопчiшя малi та дiди старi.

Жiнки на хвильку замовкли, поруч пройшла якась жiнка i привiталась:

– Добрий день!

– Доброгоздоровечка! – майже в один голос, iз фальшивими усмiшками на лицi, вiдповiли гуцулки. Жiнка пiшла далi. Вона несла у бесагах щось важке, зiгнувшись i припадаючи на одну ногу. Прикривши роти долонями, майже пошепки, жiнки продовжували обговорювати новини:

– Чуете, а румуни оцi, сараки, нiц не годнi змiнити, нiц, вони лише дiтей малих годнi у школi бити, щоб украiнською не говореле мiж собов, йо.

– Румуни лiнивi i дурнi, за першоi нагоди чомодане в руки – i фурк, i вже собi у своiй Румунii, вони нас боронети не будут. Йо.

Поруч пройшла якась iнша жiнка, з Галiцii:

– Слава Ісу! – привiталась вона.

– Навiки Богу! – пролунало у вiдповiдь.

Жiнка швидко зникла за поворотом.

– А поляке-католики гет нас не люблют, ек люди на Галiцii се мучу. Румуни хоч одноi вiри з нами. Йо.

– Панотець сiенедiлi на службi казав: якшо прейдут руськi бiльшовики, то церкви усi позакревают, бо вони в Бога не вiрют.

– Та де! Шо ве таке кажете. То ще коле у ту вiйну буле тут руськi козаке, то усi до церкви ходеле, хрестелисе.

– Цей пiп румунський фейст лестий[14 - Лестий – саркастичний, неслухняний.], такого розкаже.

– Йо.