Елла

Чаклунка продовжила грати роль звичайноi ледi, шукаючи моменту поговорити з лордом на одинцi, але Крiстофера Стемфорда завжди оточували люди, якi час вiд часу змiнювались.

– Лорде Стемфорд, дозвольте вас запросити на танець. – Еллi надокучило спостерiгати за тим як гостi змагаються в тобi хто краще поцiлуе лорда гузно.

– З великим задоволенням. – радiсно погодився лорд, напевно i сам втомившись вiд безглуздих балачок.

Елла виглядала маленькою дiвчинкою на фонi статного лорда з широкими плечами. Крiстофер обхопив ii за талiю кремезними руками, повiльно закрутивши в ритмi танцю.

Чаклунка нiби потрапила у пастку – мiцнi обiйми володаря самi направляли дiвчину, ii лише залишилось пiдкоритись вправним дiям партнера.

– Лорде Стемфорд. – промовила Елла, високо пiднявши голову, щоб поглянути чоловiку у вiчi. – В мене е iнформацiя яка потребуе вашого особистого розгляду.

– Я гадав, що володiю повною iнформацiю. – вiдповiв лорд, рiзко i вправно закрутивши Еллу.

– Я не все могла розповiдати при стiлькох стороннiх поглядах.

– Є пiдстави комусь не довiряти з присутнiх?

– Я б хотiла поговорити про це з вами на одинцi. І як найшвидше.

– Я зрозумiв. Я ще деякий час побуду серед гостей. – Лорд нiжно наклонив дiвчинку, пiдтримуючи лiвою рукою за спину, а iншу руку викинув вгору, дивлячись при цьому Еллi у вiчi. – І вiдлучусь коли проходитиме змiна страв.

Музика зупинилась i чаклунка з лордом розiйшлись в рiзнi сторони, вклонившись один одному.

Час тягнувся довго. Елла пiдiйшла до столу i, кiлькома протяжними ковтками, осушила келих з вином, продовжуючи проходити помiж гостей, не втручаючись в розмови.

Нарештi слуги винесли новi страви, i Елла, намагаючись не привертати увагу, залишила головну залу i попрямувала до кiмнати лорда.

– Так що ж такого ти довiдалась, що не можеш розповiсти при всiх? – одразу як зачинивши за дiвчиною дверi, запитав Крiстофер.

Елла повiльно пройшла повз чоловiка, порiвнявшись з ним.

– В мене для вас страшна звiстка. Серед ваших близьких зрадник.

– Хто вiн?

– Рiчард Хендерсон. – повiльно i чiтко промовила Елла.

– Це не можливо! – голосно, майже прокричавши, промовив лорд, не повiривши словам Елли. – Я йому довiряю як собi.

– Хмм… – дiвчина припiдняла спiдницю i дiстала кинджал. – Довiряти йому було помилкою.

Чаклунка швидким рухом нанесла удар лезом в горло лорду. Очi Хендерсона розширились i завмерли, рот наповнився кров’ю, i за мить чоловiк упав, не промовивши нi слова.