Елла

Нарештi п’ять вершникiв проiхали повз дерев’яний частокiл, в’iхавши на територiю вiйськового табору. Сотнi наметiв вишикуваних немов пiд лiнiйку не справили враження на дiвчину, а от Рендел уже осипався комплiментами мiсцевим солдатам.

Рендел з Джеффрi пройшли до найбiльшого намету де на них очiкував лорд Джон Мортон – шляхетно вдягнений чоловiк лiтнього вiку з густою охайною бородою.

– Так це ви Джеффрi? Несподiвано, я гадав, що….

– Що я чоловiк? – уже зi звичною для себе непривiтнiстю перервала жiнка лорда.

– Так! Я гадав, що ви чоловiк. – спокiйно вiдповiв Джон Мортон. – Як дiстались? Не втомились з дороги?

– Нi.

– Гаразд, ну то перейдемо до справи. – лорд присiв за стiл, вказавши дiвчинi на порожнiй стiлець неподалiк нього. – В десятьох кiлометрах вiд нас знаходиться поселення шахтарiв. Мешканцi якого не пiдкорюються закону, нападають на солдатiв Його Величностi, убивши не один десяток людей. Їхнiй ватажок, Стiвен Пейн, мусить померти, я думаю, це змусить iх пiти на поступки i вони зрозумiють, що йти проти мене немае сенсу.

– У вас тут не одна сотня солдатiв, а можливо i не одна тисяча. Взяли б штурмом мiсто i все.

– Такий варiант ми розглядали, але там невиннi дiти i жiнки. Я не хочу iхнiх жертв, вони стали заручниками ситуацii. Мiсто повнiстю вiдрiзане вiд свiту: з одного боку оточене гiрським масивом, а з i iншого нашими солдатами. Ми могли б узяти мiсто, як би захотiли, але варiант зi смертю Стiвена виглядае краще. У мiстi багато невдоволених i пiсля смертi ватажка Рендел, як один iз з них, очолив би iх, роз’яснивши, що вони вчиняють не правильно.

– Я зрозумiла. Рендел трiшки обмалював ситуацiю, i я гадаю, найкращим було б скористатись тим, що вiн колишнiй мешканець мiста шахтарiв, його пропустять до мiста пiд виглядом вашого посланця для переговорiв. Рендел пояснив, що це можливо. А я супроводжу його, це найкращий спосiб потрапити до мiста. Думаю, непримiтна дiвчина не викличе в них пiдозр. Завтра вранцi можна буде приступати.

– Я наказав приготувати шатро. – шанобливо вiдповiв лорд. – Надiюсь, що воно вам прийде до вподоби.

Джеффрi усю нiч провела в наметi, попри слова, що дорога видалась не важкою, iй потрiбно було вiдпочити – вiд сiдла в неi жахливо болiли ноги. Тому уже пiсля легкоi вечерi з Ренделом, на котрiй дала деякi вказiвки чоловiку, вона одразу заснула.

Наступного ранку дiвчина вийшла, повнiстю приготувавшись до iще однiеi поiздки.