Елла

 – Пам’ятаю, останнього разу коли ми бачились, вiн завжди був з тобою i нiколи не вiдходив далеко.

– Я залишила його з батьком. – швидко вiдповiла Елла.

– З батьком? До речi, як Джеффрi Райс поживае.

– Добре. Все добре, дякую.

– А ти майже не змiнилась. – хлопець почав невпевнено щось бурмотiти собi пiд носа. – Все така ж красуня.

– Та годi тобi. – Елла злегка доторкнулась до плеча юнака i лагiдно додала. – Зустрiнемось увечерi.

Дiвчина провела Пiтера до дверей i, зловивши погляд хлопця який вирiшив на останок озирнутись, щiльно замкнула дверi на засув.

Оглянувши кiмнату, Елла прикрила вiкна i пройшла у крайню кiмнату.

– Менi починае це подобатись. – розглядаючи себе в дзеркалi, зронила Елла. – Можу i звикнути.

Смолоскип самотньо висiв на стiнi прикрiплений стальним кiльцем. Елла взялась за нього рукою, i ще раз озирнувшись, що було сили потягнула на себе. Роздався звук клацання за кам’яною кладкою i механiзм прийшов у дiю.

Через якусь мить у стiнi утворився вузький прохiд у який, втягнувши живiт, проштовхнулась чаклунка.

Опираючись об стiни вузького коридору, Елла в повнiй темрявi спускалась до поки нарештi не вийшла у простору залу залиту щiльним шаром грязюки.

В повiтрi лiтав запах гнилi i цвiлi, а поодаль стояв, по щиколотки у мутнiй холоднi водi, чоловiк iз смолоскипом у руках.

– Ну нарештi! – з полегшенням вимовив маленького росту чоловiк iз сивим волоссям. – Я думав, що мене тут пацюки з’iдять. Бачила якi вони тут? Розмiром з собаку.

– Я тебе прошу. Ти себе бачив? Однi костi.

Чоловiк лишень скривив обличчя на реплiку чаклунки.

– Все готове, Чарлi?

– У нас все пiдготовлено. А ти справишся? Нiмон на тебе розраховуе i ти знаеш, що буде якщо щось пiде не так.

– Знаю. – останнi слова не сподобались Еллi i вона швидко змiнила тему розмови. – Як вона?

– Тримаеться. Інколи приходить до тями i викрикуе незрозумiлi слова. Я гадаю, це лайка.

– Я хочу ii побачити.

– У вечерi ти повинна бути в замку разом з лордом.

 – твердо промови Чарлi. – І нам ще потрiбно вирiшити куди сховати тiло того рибалки.

– Киньте його до решти. До тiеi купи з тими дiвицями. Хоч раз у життi чолов’яга проведе компанiю з гарними жiнками. – сумно, але водночас награно, звела губи дiвчина. – Бiдолашний все таки чоловiк. Порив земельки не в тому мiсцi i виявилось вирив собi могилу.

– Ти ж розумiеш, що тiльки я наразi тебе чую. – поглянувши з пiд лоба на Еллу, промовив Чарлi.