Елла

Елла схопила пустий кубок зi стола, понюхавши емкiсть. Ретельно вiдмiрявши п’ять краплин зiлля, жiнка простягнула келих Томасу.

– До дна! – з максимально привiтною посмiшкою супроводивши жест, промовила Елла.

Пiд пильним поглядом широко розплющених очей лорда, чоловiк випив рiдину.

– Ну як? – нетерпляче запитав Френсiс Сатон.

– Якось дивно…. – лише промовив сер Томас i в ту ж мить упав, немов повалене вiтром дерево, на спину. Сноррi скочила на груди воiна, вкусивши за пiдборiддя нерухоме тiло Томаса Прiта.

– З вашого дозволу, лорде Сатон, я пiду вiдпочивати. До ранку вiн мае прокинутись. Можете вiднести його у бiльш зручне мiсце, але. Як не мене, можна його залишити i тут.

– Гаразд. – нiяково промови господар замку. – Соня! Проведи гостю до кiмнати.

У примiщення увiйшла свiтловолоса дiвчинка рокiв п’ятнадцяти, зi блакитною стрiчкою у косi яка личила пiд також кольору гарнi очi.

– От ваша кiмната. Я усе приготувала. – промовила Соня зачиняючи за собою дверi

– Гарний медальйон.

 – щиро усмiхнулась жiнка, запримiтивши дивну металiчну пiдвiску у формi метелика.

– Дякую. – нiяковiючи вiдповiла дiвчинка.

– Стривай! – Елла зупинила дiвчинку, пригадавши, що лорд обмовився про дiвчинку яка вижила. – Ти ж була там? Ти бачила, що сталось? Шо напало на ваше мiсто?

– Вибачте, але нiчого не пам’ятаю. – опустивши голову, вiдповiла Соня. – Менi пора.

– Розумiю. – Елла з усiею нiжнiстю поглянула на маленьку дiвчинку. – Я знайду винних i покараю iх.

Наступного ранку Елла поквапилась до лорда, який саме снiдав.

– Вiн так i пролежав тут цiлу нiч? – дiвчина вказала пальцем на Томаса.

– Моi слуги не захотiли торкатись до нього, побоюючись пiдхопити прокляття. А сам я не змiг його пiдняти… І довго вiн ще пробуде в такому станi?

– Вiн мав би уже прокинутись. Нiколи не вгадаю з кiлькiстю зiлля. – легко усмiхнулась Елла. – Якось моя мама приспала батька таким способом на тиждень.

– Випадково? – стурбовано поцiкавився лорд Сатон.

– Нi! Ви що.

Мама знала толк в цьому. Саме вона навчила мене цього рецепту. – Елла Райс ще раз поглянула на Томаса. В такому виглядi вiн iй подобався лiпше. – Батько сильно роздратував маму. І вона пiдлила йому трiшки в iжу. Гарний був тиждень. Ми так гарно провели час i повеселились удвох.

Елла iз задоволення вiдкусила шматок ще теплого хлiба, намагаючись проштовхнути його водою.

– Чому я на пiдлозi? – розплющивши очi, одразу запитав лицар.

– Ти ще не бачив свого волосся.