Острів Скарбів / Treasure Island

– Ну гаразд, – сказав капiтан. – Ти таки вистежив мене, i ось я перед тобою. Тож викладай: чого прийшов?

– Пiзнаю тебе, Бiллi, – вiдповiв Чорний Пес. – Ти маеш слушнiсть, Бiллi. Це миле хлоп’я, яке я так полюбив, принесе зараз скляночку рому. Ми посидимо з тобою, якщо хочеш, i поговоримо вiдверто, як давнi товаришi.

Коли я повернувся з ромом, вони вже сидiли один навпроти одного за столом, накритим для капiтана. Чорний Пес сидiв ближче до дверей, трохи боком, щоб зручнiше було стежити за своiм давнiм товаришем i, як менi здалося, щоб бути напоготовi вчасно вiдступити.

– Щоб ти, синку, не пiдглядав у замкову дiрочку, – пояснив вiн.

Я залишив iх удвох i повернувся до буфету.

Довгий час, хоч як намагався, я не мiг почути нiчого, крiм невиразного бурмотiння. Але потiм вони почали розмовляти голоснiше, i я мiг уже розiбрати окремi слова, здебiльшого лайку капiтана.

Нарештi капiтан закричав:

– Нi, нi, нi, нi! І кiнець на цьому! Чуеш?

І потiм знову:

– Коли вже дiйде до шибеницi, то нехай на нiй гойдаються всi! Це мое останне слово.

Потiм раптом пролунала жахлива лайка й почувся гуркiт. Стiл i стiльцi полетiли на пiдлогу, дзенькнула сталь клинкiв, хтось скрикнув вiд болю, а вже в наступну мить я побачив Чорного Пса, який щодуху бiг до дверей. Капiтан гнався за ним. В обох у руках були оголенi кортики. У Чорного Пса з лiвого плеча сочилася кров. Бiля самих дверей капiтан замахнувся на втiкача кортиком i, мабуть, розсiк би його голову страшним ударом навпiл, коли б цьому не завадила велика вивiска «Адмiрала Бенбоу».

Цей удар поклав край сутичцi.

Вискочивши на дорогу, Чорний Пес, незважаючи на свою рану, побiг з такою дивовижною швидкiстю, що вже за пiвхвилини зник за горбом. А капiтан, немов збожеволiвши, стояв i дивився на вивiску. Потiм провiв кiлька разiв рукою по очах i повернувся в будинок.

– Джiме, – звелiв вiн, – рому!

Кажучи це, вiн трохи похитнувся i сперся однiею рукою об стiл.

– Ви пораненi! – скрикнув я.

– Рому! – повторив вiн. – Менi треба забиратися звiдси. Рому! Рому!

Я побiг по ром, але вiд хвилювання розбив склянку i забруднив кран дiжки. Поки я прибирав та наповнював iншу склянку, в загальнiй кiмнатi щось важко впало на пiдлогу. Я кинувся туди i побачив капiтана, який розтягся на пiдлозi на весь свiй величезний зрiст.