Мюнхен

Чемберлен не обернувся. Вiн широко розклав руки на столi, неначе збирався вiдсунути крiсло, щоб встати. Вказiвнi пальцi повiльно стукали по полiрованiй поверхнi. Врештi-решт вiн чiтким голосом, наче у староi дiви, сказав:

– Гаразд. Зустрiнемося знову пiсля повернення Гореса. Послухаемо, що вiн нам скаже.

Мiнiстри зiбрали папери. Галiфакс робив це незграбно через суху лiву руку, яка недолуго звисала. Присутнi мовчки пiдвелися. Їм було по п’ятдесят – шiстдесят рокiв: Велика трiйця в апогеi своеi влади впливала радше своею сановитiстю, нiж фiзичними параметрами.

Легат вiдступив, пропускаючи iх. Згодом Саерсу вiн описав iх так: «Вони йшли, як три гробарi, що йдуть забирати труну». Вiн чув, як вони тихо й похмуро вiтали вiйськових високопосадовцiв за дверима.

– Накажете запросити начальникiв штабiв зараз, прем’ер-мiнiстре? – тихо спитав Легат.

Не обертаючись, Чемберлен дивився на протилежну стiну. Його пташиний профiль мав жорсткий, упертий, навiть войовничий вигляд.

– Так, звичайно, – неуважно сказав прем’ер.

 – Нехай заходять.

?

Легат розташувався бiля кiнця столу в залi засiдань, ближче до доричних колон, що тримали стелю. Книжковi шафи показували корiнцi статутiв у шкiрянiй оправi та срiблясто-синi видання «Хансарда». Начальники штабiв залишили головнi убори на столику бiля дверей i зайняли звiльненi мiнiстрами мiсця. Горт, як старший за посадою, сiв у центрi. Усi повiдкривали теки й розклали папери. Усi трое запалили сигарети.

Легат поглянув на годинник на камiннiй полицi за головою прем’ера, умочив перо в каламар.

На аркушi писального паперу вiн вивiв: «ПМ i ГШ. 14:05».

Чемберлен прокашлявся.

– Ну, джентльмени, боюся, ситуацiя погiршилася. Ми сподiвалися – i чеський уряд погодився на це, – що Судетський регiон буде передано Нiмеччинi планомiрно на пiдставi плебiсциту. На жаль, напередоднi ввечерi гер Гiтлер оголосив, що не готовий чекати хоча б тиждень i в суботу починае вторгнення. Сер Горес Вiлсон зустрiчався з ним сьогоднi вранцi без свiдкiв i твердо попередив, що, якщо Францiя виконае своi договiрнi зобов’язання перед Чехословаччиною, – а в нас е усi пiдстави вiрити в це, – то нам доведеться пiдтримати Францiю.

 – Прем’ер-мiнiстр надiв окуляри i взяв телеграму.

– Пiсля звичного бурхливого просторiкування i шалу гер Гiтлер, згiдно з повiдомленням нашого посла в Берлiнi, вiдповiв дослiвно таке: «Якщо Францiя та Англiя завдадуть удару, то нехай. Менi це цiлком байдуже. Я готовий до будь-якого розвитку подiй.