На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Темна синя вода. Ручай» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Легкое чтение, Фантастика, Историческая фантастика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Темна синя вода. Ручай

Автор
Дата выхода
31 мая 2018
🔍 Загляните за кулисы "Темна синя вода. Ручай" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Темна синя вода. Ручай" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Радій Радутний) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Радій Радутний (нар. 1969 р.) – відомий український письменник, автор фантастичних творів та бойовиків, після деякої творчої паузи виступив з монументальним циклом.
В історико-фантастичному циклі «Темна синя вода» планується не менше трьох книг. Перший роман – «Темна синя вода. Джерело» – вийшов у видавництві «Фоліо» в 2016 році й одразу зажив широкої популярності серед читачів.
«Темна синя вода. Ручай» – це другий роман із серії подорожей в минуле України, де всі подробиці тогочасного життя виписані автором зі знанням тих реалій, чого б вони не стосувалися – побуту, масштабних вікопомних подій у нашій історії чи відомих постатей.
Химерна доля зібрала кількох героїв у Києві ХVIII століття, де ще зовсім немає таких знайомих нам орієнтирів, де все – інакше. Троє чоловіків й одна молода жінка. Кожен несе в собі якусь моторошну таємницю. Один – наш сучасник, що побував у бувальцях, знає війну не з переказів. Інші, схоже, із майбутнього, десь так через пару століть. Вони вимушені гуртуватися, бо на кожному кроці на них чекає смертельна небезпека, вона – скрізь…
📚 Читайте "Темна синя вода. Ручай" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Темна синя вода. Ручай", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Ігорю було на два кроки ближче, тож вiн перший i зазирнув.
Сахнувся.
Не дуже, але все-таки – мабуть, щось несподiване трапило в очi, i я навiть здогадувався, що саме.
Зазирнув через плече – й виявилося, що вгадав.
Із-за протилежноi стiни нам обом назустрiч приязно шкiрився череп у кудлатiй вовнянiй шапцi. На груднiй клiтинi збереглися якiсь клаптi верхнього одягу, а от нi штанiв, нi чобiт вже не було – чи то хтось не погидував вкрасти, чи то мишi погризли. Навряд чи саме згнило – чоботи, а особливо пiдошви, довго тримаються.
Ігор оговтався й ковзнув вперед. Я хотiв був застерегти його, щоб обережнiш ступав – але вчасно прикусив язика. Ну якi тут мiни, звiдки б iм взятися…
Коли ступив крок вiд дверей – перестав затуляти свiтло, й всерединi трохи розвиднилось. Стало помiтно, що череп, попри усю щиро випромiнювану приязнь, мае один недолiк. Великий недолiк, хоч пальця просовуй, та ще й просто посеред лоба.
Утiм, цьому вистачило.
Окрiм скелета, в гуральнi займали мiсце дебелий стiл, лава й щось таке, як грубка з каменюк майже без розчину, бiльш схожа на купу камiння, а не на цивiлiзовану пiчку.
Скелет весело шкiрився й вiдповiдати явно не планував.
Хтозна. У принципi, лежить вiн у кутку, не на проходi, заважати не заважае, може, нервуе трохи кого… але дуже нервовi люди на такiй роботi довго не втримаються.
Значить, i нам заважати не стане. А стане – викину.
Я вийшов з хатинки й махнув рукою Альберту й Галинi – пiдходьте, мовляв.
Що ж, розумно. Якби раптом ми зайшли в хатинку, а звiдти почулись пострiли, то краще потримати вхiд на мушцi, бо невiдомо, хто звiдти вийде – чи тi, що зайшли, чи тi, хто там ранiше сидiли.







