На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Темна синя вода. Джерело» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Легкое чтение, Фантастика, Историческая фантастика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Темна синя вода. Джерело

Автор
Дата выхода
13 апреля 2017
🔍 Загляните за кулисы "Темна синя вода. Джерело" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Темна синя вода. Джерело" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Радій Радутний) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Радій Радутний, український письменник, досі відомий за фантастикою та бойовиками, після деякої творчої паузи виступив з монументальним твором у жанрі на межі історії та фантастики. В циклі «Темна синя вода» очікується не менше трьох книг, а якщо минуле автора не поглине, то, можливо, і більше.
Це перший роман із серії подорожей в минуле України, присвячений пригодам головного героя, нашого співвітчизника, в Києві початку XX і кінця XVIII століття.
Уявіть собі, що ви опинилися в ситуації, з якої немає виходу. Якщо вам загрожує смерть, і її неможливо уникнути. Що на вас чигає не найманий вбивця, від якого можна втекти або захиститись, а дещо грізне та невідворотне – сама доля. Уявіть собі, що хтось таки запропонував спосіб урятуватися, але він мало чим відрізняється від самої смерті.
Уявіть собі, що ви йдете до мети, прориваєтеся з погонями та боями, мандруючи в часі та просторі, бачите світ таким, яким він був задовго до вашого народження, спілкуєтесь з людьми, що померли десятки і сотні років тому.
Так, це перший український роман про втечу у минуле, причому не з метою подивитись – а з метою дещо змінити. Так, на читача очікує ціла серія неймовірних пригод. Так, не обійдеться без романтики, інтриг, зради і розчарування.
Але якби вам запропонували таку подорож, то невже б ви відмовилися?
📚 Читайте "Темна синя вода. Джерело" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Темна синя вода. Джерело", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Чому це раптом – не дiйдуть? Що я, повiрив якомусь пройдисвiтовi з вiдфотошопленим малюнком i фальсифiкованим сайтом? Та чорта з два!
…але пiдходячи до перехрестя, й дочекався, поки не лише спалахне зелене вiчко свiтлофора, а й погорить цей вогник пару секунд, i люди вже дiстануться середини дороги.
Якась дебела тiтка, проходячи, начебто випадково штовхнула мене плечем – чого, мовляв, витрiшки ловиш? Ще й пробурчала щось на кшталт «понаiхали тут!.. светофорiв нiколи не бачили!..»
– Свiтлофорiв, – сказав я iй вслiд, i тiтку аж пересмикнуло – мабуть, випадково тицьнув пальцем в болюче мiсце.
Швидкостi у нас з тiткою, одначе, рiзнилися, i, якщо навiть якесь продовження дискусii з ii боку й мало мiсце, то я його вже не почув. Бо, хай навiть i не повiрив Ігорю, але машини пообiч все одно пильнував.
Звiсно, жоден дурень на червоне свiтло не поiхав i в натовп перехожих не врiзався.
Чесно сказати – Ігорю я не так щоб геть-геть не повiрив, але, як би це сформулювати… припустив можливiсть, о! Й вирiшив подивитися, що з того вийде. Бо вийти могло з кiлькадесят варiантiв – вiд розiграшу когось iз знайомих або якогось дурнуватого телеканалу аж до чорних рiелтерiв, якi поклали око на мою скромну, але все-таки власну хатинку. Десь аж наприкiнцi довгого списку бовванiв варiант, що все сказане Ігорем – щира правда, й вiн справдi або сам з майбутнього, або знае майбутне й хоче запропонувати щось фантастичне… але повторюю – цей варiант був десь аж наприкiнцi довгого-довгого списку.
Який, до речi, виявився банальним фiзiологiчним явищем – свiтлочутливi клiтинки в оцi вимикаються з периферii до центру, й поле зору звужуеться, що й викликае iлюзiю.
Хоча натхненi адепти життя пiсля смертi все одно не повiрять.
А я, вiдповiдно, не повiрю у те, нiби там щось е.
Втiм, не повiрю – тут недоречний термiн, бо я не вiрю. Я знаю. Я там колись побував ненадовго й нiчого, окрiм темряви, не побачив, анi з Осiрiсом, анi зi святим Петром не зустрiвся, чорти мене в казан не тягли, гурii не зустрiчали.
Просто пiтьма – як у глибокому-глибокому снi.
Може, воно й на краще.







