Темна синя вода. Джерело

– Американо?

Я кивнув, i хлопець-офiцiант теж кивнув, розвернувся, неквапно почовгав до наливайки.

– Як справи? – запитав Ігор. – Маете трохи втомлений вигляд. Не спалося?

Страшенно хотiлося взяти його за барки, стусонути об дерево, перехилити через бильце, мордою якомога ближче до землi, приставити люфу до потилицi, i…

Я зiтхнув. Якщо навiть це все-таки спецоперацiя, то вiн лише виконавець, й тодi всi цi речi дуже бажано проробляти не з ним.

– Але радий бачити вас живим та здоровим, – раптом посерйознiшав Ігор.

– Бо, знаете, iнколи такi, як ви, й до ранку не доживають.

– А… – дурнувато запитав я. – А що, я не один такий?

Ігор знов посмiхнувся.

– Ясна рiч, не один, – вiн кивнув й подивився у бiк зниклого офiцiанта. Ворушiння у тих краях не спостерiгалося.

– Лише тут… – вiн на секунду замислився, трохи скривився й уточнив. – Лише зараз… я маю на увазi, у цьому роцi, вас таких було четверо. До першого я не встиг. Другий посмiявся, покрутив бiля скронi пальцем i пiшов. Я сподiвався, що подзвонить наступного ранку, але замiсть того почитав кримiнальну хронiку.

Прiзвища там не називають, але з контексту ясно було, про кого мова.

– А… як?

– Ну як, як. Так, як i було в непорушеному майбутньому – зарiзали. Лише на кiлька годин пiзнiше. Про третього розповiсти? Там цiкавiше.

Я кивнув. Офiцiанта не було.

– Вiн мав потонути, – продовжив Ігор. – У Днiпрi, пiд час купання. Попередження сприйняв серйозно, пообiцяв до води й не пiдходити, у човнi не кататись, ванни не приймати.

Сказав, кiлька днiв подумае, заразом i перевiрить, чи я не збрехав. А тим часом триматиметься вiд будь-якоi води подалi. Навiть з Киева поiде до родичiв, давно, мовляв, збирався вiдвiдати. У Черкаси.

– І?

– Виявилось, що в Черкасах е такий собi готельчик «Днiпро», а що люди там консервативнi та небагатi, то старенькi мотоцикли «Днiпро» теж у вжитку. Не здивуюсь, якщо там поблизу ще якимось чином був магнiтофон «Днiпро» i вболiвальники з однойменного футбольного клубу.

Гадаю також, що якби той дядько примудрився вийти сухим того разу, то на голову йому впала б ракета «Днiпро». Побудована у мiстi Днiпро.

Я гмукнув. Історiя була, звiсно, цiкава, але цiлком iмовiрно, що неправдива. Перевiрити б… У принципi, це нескладно. Запитати в Ігоря точнi дати, пiдняти мiлiцiйнi зведення, взнати адреси, сходити, обережно розпитати когось iз родичiв… пара днiв роботи.

Але якщо все це правда, то цi пара днiв будуть дуже небезпечними.