Темна синя вода. Джерело

Чоловiк, що сидiв позаду, тiльки-тiльки почав затулятись руками, але, звiсно, спiзнився – на мордi вже було кiлька подряпин, й принаймнi двi з них вже бубнявiли червоною повiнню. Ой, зараз прорве… прорвало.

І кров з обличчя, й водiя на подальшi характеристики шофера того «мерседеса», й пихату опасисту тiтку на переляканий лемент. Як дивно, окрiм неi, бiльше нiхто не горлав.

– Та цить уже! – раптом сказав хлопчина, з яким вона сварилася за люк, й (теж раптом!) тiтка послухалася.

Я озирнувся. Заднi дверi були завiшенi цупкими фiранками, й куди дiвся винуватець зiткнення, з мого мiсця годi було помiтити.

– Тьху! – сказав вiн i висловив припущення, що винуватець мае сексуальнi стосунки не лише з власною матiр’ю, а й з батьком, а також з козою, псом та курми. З дитинства. Причому надае перевагу пасивнiй ролi. Бо так бабуся привчила. Бо з нею у того негiдника теж щось було.

За iнших обставин я б заслухався, а дещо навiть постарався запам’ятати, однак зараз потягнувся до ручки. Не тiеi, що пише, а тiеi, що на дверцятах.

– Так! – пильний шоферюга негайно помiтив мiй порух. – Нiхто нiкуди не розходиться! Викликаемо ДАІ, даемо свiдчення. Гей, хлопче, ти чуеш, що я кажу?

Останне було безпосередньо до мене.

– А ти мене зупини, – порадив я, тягнучи ручку вгору.

Водiй уважно на мене поглянув i порадою не скористався.

Краем ока я побачив, що й хлопчина-шанувальник свiжого повiтря теж пiднiмаеться, а за ним i тiтка, причому на обличчя вже знову начепила зверхньо-пихатий вигляд: «буду я тут щось свiдчити!.

До зупинки було хвилин сiм ходу, а до наступноi маршрутки ще хвилини зо три.

Але це були довгi-предовгi десять хвилин, бо голова нагадувала казан з окропом, а думки – зерна гречки, й кашовар не пошкодував хмизу для багаття пiд казаном.

Думки нуртували, крутилися, стикалися одна з одною, поринали на дно й вискакували знов на поверхню.

Я трохи напружився й спробував бодай якось iх вишикувати.

Думки, струнко! Рiвняння лiво… руч!

Отже, раз.

Питання. Чи мiг Ігор утнути ще й таке зiткнення?

Вiдповiдь. В принципi – мiг. Прослiдкувати за мною, подзвонити водiю мерса, що чекав бiля зупинки метро, поставити одного-двох спостерiгачiв, якi б повiдомляли, що маршрутка зi мною проiхала. Мiг навiть пiдсадити топтуна в салон, а той смскою повiдомив, де я сиджу.