Тамплієри короля Данила

Прочитавши послання до кiнця, Інокентiй вiдчув, як приемна тепла хвиля заповнюе його тiло. Ось вона, мить трiумфу! Дiйсно, незбагненнi Твоi помисли, Господи! Може, так i треба було тодi, сiм рокiв тому, зазнати гiркоти поразки, щоб солодшим здавався смак перемоги.

Інокентiй вiдiрвав погляд вiд такого приемного йому тексту i подивився на мовчазного Воiшелка. Королевич стояв спокiйний, неначе те, що вiдбуваеться, його зовсiм не стосуеться.

– Менi приемно читати цi рядки, – зiзнався Папа.

 – Гадаю, що князь Даниiл розраховував саме на таку мою реакцiю. Хочу запитати. Що далi? У листi немае нi слова про вiдповiдь.

– Князь Данило просив переказати на словах, що чекатиме на неi, – повiдомив Воiшелк.

– А ви?

– Ми не затримаемося у Римi. Як тiльки дозволить погода, ми вiдправимося у зворотну дорогу.

– Я вас розумiю. Ще одне. Хто знае про це послання?

– У Римi лише ми з вами. Девмонд поiнформований, що я везу iз собою якийсь лист князя Данила Вашiй свiтлостi, але про деталi вiн не здогадуеться.

У Холмi, столицi князя, про нього знають лише наближенi.

– Що ж, мудро! – похвалив Папа. – Коли вирiшите вiд’iжджати, я хочу зустрiтися з вами знову.

Папа Інокентiй вже пiдняв руку для поцiлунку, але вчасно згадав, що цей язичник не зрозумiе цього жесту, тому лише махнув нею. Тим не менше Воiшелк вклонився так, як пiдказував йому власний розум, i, обернувшись, гордо попрямував до дверей.

Коли вони за ним зачинилися, майже одразу з’явився декан Рiнальдо Контi.

– Ви чули все? – запитав Папа i, отримавши ствердну вiдповiдь, простягнув листа. – Тодi ознайомтесь iз цим.

Вiн терпляче чекав, коли той прочитае послання до кiнця, i, вгадавши момент, поцiкавився:

– Якоi ви про це думки, монсеньйоре?

– Господь почув нашi молитви, – вiдповiв той.

– Так, i тепер справа за нами, грiшними. Монсеньйоре, зробiть так, щоб про це послання знало найменше людей.

Наразi достатньо лише нас. Це одне. Цю розмову ми продовжимо завтра. А зараз мене чекае меса.

Папа Інокентiй пiдвiвся i в супроводi кардинала попрямував до внутрiшньоi церкви замку Святого Ангела.

Наступного дня нагальнi справи не дозволили Папi обговорити з кардиналом Контi цю тему. Заворушення, що виникли у мiстi за Тибром, несподiвано переросли у погроми, якi рано чи пiзно могли закiнчитися кровопролиттям.