Ратники князя Лева

Коридори були безлюднi: курiя знала, що папа любить iти до свого кабiнету у самотинi, але те, що за ним стежили, вiн зрозумiв, бо коли пiдiйшов до дверей, вони прочинилися.

У кабiнетi на нього вже чекав його секретар. Весь поглинутий роздумами, здавалося, вiн не помiтив появи папи, i лише нижче нахилена голова виказувала, що це не так.

– Доповiдайте, П’етро, – розпорядився Климент, важко опустившись у крiсло.

– Ваша святосте! Вашоi аудiенцii просить ваш радник iз богословських питань, – повiдомив секретар.

– Згодом.

Далi?

– Прибули посланцi вiд правителя Хулагуiдiв.

Вiд почутого папа пожвавився, з очей зникла звична останнiм часом байдужiсть.

– Вони вже тут? – хутко запитав.

– У мiстi. Вони не захотiли зайти до палацу, та й я не спiшив iх запрошувати сюди, – вiдповiв П’етро.

– Розумно. Послання переклали?

Замiсть вiдповiдi П’етро розгорнув пергамент.

– Читайте! – наказав папа.

– «Іменем усемогутнього Бога Абака-хан надсилае слово до первосвященика святоi римськоi церкви.

Уважно вислухавши Ваше гiдне поваги послання, ми дiзналися, що Ваша святiсть в минулому роцi прослухала речi наших особистих послiв i дала вiдповiдь на них, але не на наше послання, бо в курii Вашоi святостi не було нiкого, хто знав би монгольську грамоту. Дiйсно, ми писали монгольською, бо на той час був вiдсутнiй наш писар, знавець латини.

Окрiм того, з Вашого послання ми дiзналися, що Ви направили короля Карла проти ворога церкви Манфреда Сицилiйського та його вiйська i що зазначений король Карл, вторгшись в його володiння, повнiстю знищив вiйсько згаданого Манфреда разом iз ним.

Ми ж за допомогою люб’язного i гiдного поваги тестя нашого, iмператора Константинопольського, чiтко усвiдомили собi, що це був з боку Вашоi милостi розсудливий вчинок.

Що ж стосуеться решти, то Вам, мабуть, вiдомо, що завдяки могутностi Бога Всюдисущого скрiзь – вiд сходу до заходу – султани, королi, князi щиросердно i мирно сусiдили з Вами, та й у своiх бiльш значних володiннях вони, на загальну думку, також перебували в повному спокоi.

Але зловмисникiв проти нас з усiма iхнiми прихильниками ми знищили, вирвавши з корiнням, i змусили згинути злою смертю, спустошивши там все дощенту.

Ми Вашiй святостi неодноразово писали, i, крiм того, шановний i гiдний поваги тесть наш, iмператор Константинопольський, ще частiше давав Вам у своiх посланнях ретельнi роз’яснення про те, як ми ретельно дружно оберiгаемо, високо цiнуемо християн i навiть захищаемо iхнi церкви.