Мисливські усмішки (збірник)

Це була, так би мовити, вихiдна точка, та грубка, вiд якоi я почав «танцювати»…

Що може робити здорова, неспрацьована, молода людина вночi, коли вона сторож, а тому сторожевi тiльки й дiла, що в калатало калатати?

От я й почав iм роботу знаходити, на паперi, звiсно: i вони в мене i в пiдкидного грають, i борються, i на фермi симентальського бугая пiднiмають. Дiйшло до того, що комсомолка Оленка на правлiннi почала вимагати, щоб сторожам футбольного м’яча купили – хай, мовляв, не гуляють, а тренуються та «Кубок СРСР» для колгоспу виграють.

А остаточно я скомпрометував сторожiв тим, що одного з них в нiч пiд Новий рiк щось украло.

Люди читали, смiялися, а дехто, напевно, i чухався.

А якби я взяв та й написав: «У такiм-то колгоспi 18 сторожiв. Розженiть iх!»

Це була б не лiтература. Справа лiтератури – своiми засобами звернути увагу на певне явище, висвiтлити його, а для «вжиття заходiв» у нас е iншi вiдповiднi установи.

Якось, бувши в однiм районi, я звернув увагу, що клуби по селах здебiльша позамикувано.

Я не допитувався, чому позамикали тi клуби – для мене було ясно, що на культосвiтню роботу в тому районi увага невелика.

Написав я фейлетона: «Про замки та iншi речi». Району я не називав, не називав i певного клубу, але вийшло, що я «попав у точку»; чимало було листiв-одгукiв на цей фейлетон, де писалося:

– От, мовляв, добре, що написали про замки на клубах: у нас уже нема замка, клуб працюе i т.

Чому я iз «смiшного» саме боку пiдходжу до життевих явищ?

Бо я намагаюся бути сатириком, а сатирики, як говорив М. Є. Салтиков, «закликають на допомогу зброю смiху»…

Коли б я був романiстом, i цей факт мене б зацiкавив, я б поклав його, може, за основу багатотомного романа.

Поет написав би, може, баладу, може, поему, може, пiсню…

А моя зброя – смiх! Я глузую, кепкую, а частенько просто собi усмiхаюсь.

М. В. Гоголь сказав: «Смiху боiться навiть той, хто вже нiчого не боiться».

6

Де береться матерiал для сатирично-гумористичних творiв?

Радянськi письменники, сатирики та гумористи, здебiльша гуртуються бiля сатиричних та гумористичних журналiв – «Перця», «Крокодила» та iнших, що видаються по братнiх радянських республiках. Працюють вони по редакцiях газет та журналiв. Редакцiйна пошта завжди дае такого матерiалу скiльки завгодно.