Портрет Доріана Грея

Я пригадую, як одного разу вона пiдвела мене до чоловiка в лiтах з лютим червоним обличчям, вiн був весь у стрiчках i орденах, i почала в трагiчнiй манерi нашiптувати менi на вухо найбiльш шокуючi деталi про нього. Скорiше за все, кожен у кiмнатi чудово чув, що вона розповiдала. Я просто втiк. Я люблю вiдкривати для себе людей самотужки. Та ледi Брендон ставиться до своiх гостей як аукцiонiст ставиться до своiх лотiв. Вона або розповiдае про них абсолютно все, або розповiдае все крiм того, що справдi хотiлося б почути.

– Ти занадто суворо ставишся до бiдолашноi ледi Брендон, Гаррi! – сказав Голуорд з байдужiстю в голосi.

– Любий друже, вона хотiла влаштувати у себе салон, а спромоглася зробити лише ресторан. І як менi пiсля цього нею захоплюватись? Розкажи краще, що вона говорила про Дорiана Грея?

– Та щось на кшталт «Чарiвний хлопчина – ми з його матусею найкращi подруги. Вилетiло з голови, чим вiн займаеться, боюся, нiчим, стривайте, вiн грае на пiанiно, чи на скрипцi, любий мiстере Грей?» Жоден з нас не мiг стримати смiх, тож ми одразу стали друзями.

– Смiх – це далеко не найгiрший початок дружби i точно найкраще ii закiнчення, – зауважив юний лорд, зiрвавши ще одну маргаритку.

Голуорд похитав головою.

– Ти не розумiеш, що таке дружба, Гаррi – пробурмотiв вiн, – чи що таке ворожнеча, а це ж важливо. Ти такий як усi, тобто тобi щодо всiх байдуже.

– Це страшенно несправедливо з твого боку! – обурився лорд Генрi, посунувши капелюха на потилицю й поглянувши на дрiбненькi хмарки, що, нiби клаптики шовку, пливли в бiрюзовий порожнечi лiтнього неба.

 – Так, страшенно несправедливо. Я чiтко розрiзняю людей. Я обираю друзiв за iхню красу, знайомих – за хороший характер, а ворогiв – за розум. Не можна бути занадто обережним вибираючи ворогiв. Серед моiх немае жодного дурня. Усi вони досить розумнi, щоб гiдно мене оцiнити. Мабуть, це занадто зарозумiло з мого боку. Я зарозумiлий, правда?

– Я мусив би погодитись, Гаррi. Проте, згiдно з твоею класифiкацiею, я повинен бути просто знаючим.

– Мiй любий Безiле, ти для мене набагато бiльше, анiж просто знайомий.

– І набагато менше, нiж друг. Хтось на кшталт брата, я правий?

– Брати! Менi немае дiла до братiв. Мiй старший брат не помре, а молодшi тiльки те й роблять.

– Гаррi! – вигукнув Голуорд, насупивши брови.

– Я жартую, друже. Але менi огиднi оточуючi. Я нiчого не можу з цим вдiяти. Думаю, це тому, що ми не можемо терпiти людей з тими ж недолiками, що i в нас.