На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Посол Царя Царів» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Легкое чтение, Фэнтези, Историческое фэнтези. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Посол Царя Царів

Автор
Дата выхода
09 сентября 2020
🔍 Загляните за кулисы "Посол Царя Царів" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Посол Царя Царів" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Орест Сандомирський) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Орест Сандомирський (справжнє ім’я – Костянтин Когтянц) народився у 1956 році у м. Дніпрі. Закінчив історичний факультет Дніпропетровського університету. Відомий письменник, що працює у жанрі фентезі. Знаний журналіст, має активну громадянську та життєву позицію. Веде власний блог на Facebook, де висвітлює свої погляди на найактуальніші події сьогодення. Призер конкурсу «Коронація слова» в номінації «Вибір видавців» у 2010 році та володар спеціальної відзнаки «За кращий історико-патріотичний роман» у 2013 році.
У видавництві «Фоліо» вийшлидруком книжки Костянтина Когтянца «Обре, сховайся добре!», «Покохати відьму» та «Монети для патріарха».
Роман «Посол Царя царів. Наввипередки з часом» Ореста Сандомирського дає змогу повною мірою насолодитися сумішшю захоплюючого фентезі з реальними науковими та історичними фактами. Головний герой приймає ім’я Мартин ван Ґелсінґ, чим запускає механізм дуже небезпечних пригод. Він вирушає на Батьківщину, долаючи цілі континенти: Азія, Африка, Америка, нарешті Європа… У будь-якій ситуації, у будь-якій місцевості він та його навички – єдине, на що можна по-справжньому покластися. На своєму шляху він зустрічає чоловіків, жінок, вигаданих, на перший погляд, істот і навіть самого Царя царів, чиїм послом згодом стане… І найважливіше – Мартин робить спроби пізнати себе, усвідомити свою місію, яка лишається незмінною попри час та простір. Хто такий посол Царя царів, куди він прямує, як давно почався його шлях, коли і де завершиться? Відповіді на ці та багато інших питань знайдете у цій книжці.
📚 Читайте "Посол Царя Царів" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Посол Царя Царів", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Клятий iнь пролетiв, i тепер звiдусiль лунали зойки та звуки падiння тiл у воду. Я лежав i нiяк не мiг зрозумiти, що вiдбуваеться. Оскiльки моя рушниця лишилася внизу, я прожогом кинувся до фальконету, чимдуж вирвав зi ствола заглушку, навiть не усвiдомивши, що це було майже неможливо, адже вона була вбита з силою, з запального отвору – корк.
Дракон повертався, дивно маневруючи. Напевне, вiн був збентежений – усi кораблi, якi вiн отак атакував, миттю перетворювалися на вогнище, але «Сан-Паулу» колись побудували з тикового дерева, а воно горить дуже погано.
Ідiоти! А може й не зовсiм… У будь-якому разi, цi люди, ким би вони не були, цим вчинком скорiш за все згубили себе, проте, можливо, порятували мене.
Дракон не став витрачати на них пострiли блискавки, а просто спустився й почав наносити удари головою, лапами, крилами, хоча зубами не рвав.
Поки в головi роiлася купа думок, я майже автоматично навiв на нього фальконет. На жаль, саме на цьому не було кременевого запалу (хоча на фальконетах бувають). Якщо вистрелити в запальний отвiр – частина шроту може зрикошетити вiд краю, i влучити просто в мене!
Тому я вихопив з патронташу готовий паперовий набiй з порохом, вставив в запальний отвiр гармати i вистрелив в набiй з пiстолету. Фальконет не пiдвiв.
Не знаю, скiльки картечних куль влучили у дракона, проте жодна з них не вбила його. Вiн видав страшенний звук, який не був схожий анi на крик птахiв, анi на рев ссавцiв, анi на шипiння рептилiй, i я iнтуiтивно вiдчув, що зараз вiн вiдповiсть блискавкою, проте десь злiва бабахнув рушничний пострiл, i блискавка влучила саме туди. Удар був доволi слабким, можливо, поранення давалося взнаки.
Несподiвано хтось тицьнув у мене мушкетом. Бiс, вiн же гнотовий! Проте наступноi митi тi ж самi руки простягли палаючу трiску.
Я пiдпалив гнiт та випалив у драконову голову, молячись про те, щоб вiн був набитий кулями, а не шротом. Таки куля! І у вiдповiдь вiд дракона – ще один пострiл, позаду!
Раптом менi здалося, що з голови, яка, до речi, за розмiром була приблизно така, як в носорога, полетiли якiйсь друзки, а мене обдало водою. Дракон упав. Не знаю, чи то подiяли кулi, чи то картечнi рани виявилися смертельними, але вiн, нарештi, сконав.



