На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Посол Царя Царів» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Легкое чтение, Фэнтези, Историческое фэнтези. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Посол Царя Царів

Автор
Дата выхода
09 сентября 2020
🔍 Загляните за кулисы "Посол Царя Царів" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Посол Царя Царів" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Орест Сандомирський) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Орест Сандомирський (справжнє ім’я – Костянтин Когтянц) народився у 1956 році у м. Дніпрі. Закінчив історичний факультет Дніпропетровського університету. Відомий письменник, що працює у жанрі фентезі. Знаний журналіст, має активну громадянську та життєву позицію. Веде власний блог на Facebook, де висвітлює свої погляди на найактуальніші події сьогодення. Призер конкурсу «Коронація слова» в номінації «Вибір видавців» у 2010 році та володар спеціальної відзнаки «За кращий історико-патріотичний роман» у 2013 році.
У видавництві «Фоліо» вийшлидруком книжки Костянтина Когтянца «Обре, сховайся добре!», «Покохати відьму» та «Монети для патріарха».
Роман «Посол Царя царів. Наввипередки з часом» Ореста Сандомирського дає змогу повною мірою насолодитися сумішшю захоплюючого фентезі з реальними науковими та історичними фактами. Головний герой приймає ім’я Мартин ван Ґелсінґ, чим запускає механізм дуже небезпечних пригод. Він вирушає на Батьківщину, долаючи цілі континенти: Азія, Африка, Америка, нарешті Європа… У будь-якій ситуації, у будь-якій місцевості він та його навички – єдине, на що можна по-справжньому покластися. На своєму шляху він зустрічає чоловіків, жінок, вигаданих, на перший погляд, істот і навіть самого Царя царів, чиїм послом згодом стане… І найважливіше – Мартин робить спроби пізнати себе, усвідомити свою місію, яка лишається незмінною попри час та простір. Хто такий посол Царя царів, куди він прямує, як давно почався його шлях, коли і де завершиться? Відповіді на ці та багато інших питань знайдете у цій книжці.
📚 Читайте "Посол Царя Царів" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Посол Царя Царів", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Тепер ясно, чому живцем взяли лише п’ятьох – при тутешньому станi медицини колотi рани в корпус чи шию у 99 % випадкiв смертельнi.
– В мене досi болить все тiло! Варвари!
– Ви гадаете, европейцi з полоненими поводяться краще?
Мабуть, дама дещо чула про поводження европейських солдат, особливо, найманцiв, з полоненими жiнками, бо зiтхнула.
– До речi, дiамантовi сережки в ii вухах европейцi би з м’ясом вирвали.
Несподiвано Ден зупинився i завмер, як статуя.
– Мовчiть! – прошепотiв я жiнкам, про всяк випадок стискуючи руками кiнську морду.
Менi було не просто страшно, а дуже страшно, головним чином тому, що я не зрозумiв, що налякало китайця. Нарештi, вiн поманив мене пальцем.
Коли я пiдiйшов ближче, раптом попереду вiдкрився невеликий храм, якого ранiше не було видно. Машинально я зробив крок назад. Храм щез, хоча я добре бачив те мiсце, де вiн начебто стояв. Крок назад – i знову попереду, метрах в двохстах, храм, перед ним, на кам’янiй тумбi, кам’яний лев. Ден обережно взяв мене за плече i змусив зробити ще один крок.
На мiсцi храму – купка руiн, на постаментi – не кам’яний лев, а живий. Машинально я подався назад. Храм у нормальному станi, але людей немае, i… враження, що храм покинутий. Ще крок назад – нiчого немае. Крок уперед – храм i кам’яний лев. Ще уперед – живий лев перед руiнами. Так, а вiн трохи не схожий на африканських левiв. Грива зовсiм iнша, коротка i… чимось схожа на голки iжака. А морда бiльш видаеться вперед, бiльш витягнута…
Науковий редактор.
Лев вiдкрив пащеку – стiй! Вiн явно гарчить, але я не чую! – зiстрибнув з постаменту – я вiдсахнувся, кiлька секунд не мiг опанувати себе, а потiм – скiльки не переступав, нiчого не бачив, окрiм звичайного китайського пейзажу.
– Що ви там бачили? – запитала мене Фiлiпа.
Я зам’явся та сказав напiвправду:
– Менi бракуе слiв.
Їх i дiйсно не вистачало, але менi й не хотiлося iй пояснювати.



