Будинок на Аптекарській

Солдат, що сплутав ii з повiею, нахилився вперед i простягнув руку, щоб скинути з неi капюшон. Жiнка скористалася моментом i щосили штовхнула його в груди. Вiд несподiванки той похитнувся i впав, а Михайлина кинулася тiкати.

Коли добiгла додому – впала на постiль i притисла подушку до грудей: де зараз Людвiг? Що за збори у тому будинку? Чи й справдi вiн iй вiрний?

Михайлина не раз чула, що деякi чоловiки збираються, щоб порозважатися iз розпусними дiвками, але щоб ii Людвiг, та ще й з сином?

Коли той повернувся додому – не чула.

Вранцi уважно оглянула його одяг, обнюхала сорочку, вистежуючи аромат чужоi жiнки. Нiчого.

Питати про справи вечiрнi сенсу не було, тож Михайлина вирiшила спостерiгати.

Людвiг, поснiдавши печеною качкою i давши кiлька розпоряджень працiвникам, спустився до лабораторii. Михайлина схопила за руку Гелену i пiшла за ним:

– Ану, доню, – шепнула малiй на вухо, – попроси у тата дозволу, щоби ми сьогоднi дивилися, як вiн працюе. Цiкаво ж.

Вiдмовити Геленi Людвiг не мiг.

Поки дитина обмацувала пляшечки iз товстого скла, викладенi спецiально для неi на лаву, Михайлина уважно спостерiгала за чоловiком, а потiм, повернувшись у кiмнату, навiть записувала, що вiн робить.

– Це буде особливий препарат, – пiднiмав очi до неба Людвiг. – Вiн може змiнити свiт.

Але до успiху, схоже, було далеко. Мишi, яких спецiально ловили для Деревоеда, щоб той дослiджував на них препарати, помирали одна за одною. Людвiг дратувався, а одного разу навiть заслаб пiсля черговоi невдачi.

На той час Михайлина вже сама могла виготовити деякi мiкстури, i чоловiк щиро тiшився ii успiхам.

– Якщо я вмру – буде на кого залишити справу, – дивився у стелю, лежачи в постелi. – Щоправда, тобi доведеться скласти спецiальний iспит на дозвiл, але за тим справа не стане.

– Дурний, – цiлувала його в чоло Михайлина, – чого б тобi вмирати? Звичайне нездужання. Тиждень – i будеш здоровим. Ось зараз принесу лiки, якi зробила сама за твоiми настановами, – i тобi полегшае.

Михайлина спустилася в лабораторiю за мiкстурою вiд шлункових хвороб, яку настоювала й очищала вже кiлька днiв.

Людвiговi мишi, почувши, що у кiмнату хтось зайшов, забилися у найдальший куток спецiально замовленоi з Киева клiтки.

– Такi наляканi, – Гелена, що, як i зазвичай, пленталася за мамою, скривила губки i вчепилася пальцями у прути клiтки.

І поки Михайлина переливала лiки у меншу пляшку, мала запхала руку в маленькi дверцята i спробувала торкнутися мишей.