На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Принц України» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Легкое чтение, Детективы, Исторические детективы. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Принц України

Автор
Дата выхода
27 октября 2017
🔍 Загляните за кулисы "Принц України" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Принц України" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Тимур Литовченко) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
23 лютого 1957 року в Кремлі святкували не тільки День Радянської армії та Військово-морського флоту – політична еліта СРСР мала значно більш ґрунтовний привід для святкування, адже цього дня в Лондоні за загадкових обставин помер гетьман у вигнанні Данило Скоропадський, син гетьмана Павла Скоропадського. Особливо з цього радів радянський генсек Микита Хрущов. По-перше, тому, що ніяких гетьманів в Україні більш ніколи не буде, а по-друге – шлях до укладання повномасштабної торговельно-економічної угоди з Великою Британією відтепер був відкритий.
То хто ж такий був Данило Скоропадський?
Ще будучи зовсім малим, він опинився з родиною на чужині. Проте мрії про незалежну Україну, яку хлопець, хоча й не довго, встиг відчути й побачити зблизька, ніколи його не полишали. Слідуючи заповіту батька, Данило Скоропадський усе своє подальше життя присвятив служінню в ім’я України, був палким патріотом і свято вірив у свій народ. Авторитет гетьманича серед української діаспори був надзвичайно високим, і його, безперечно, можна назвати одним із лідерів українського руху в еміграції. Отже значення цієї людини для українців, які жили за кордоном, важко переоцінити.
Що ж все-таки сталося 60 років тому?…
📚 Читайте "Принц України" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Принц України", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
– Мене ж просто вб’ють!.. Розстрiляють без суду…
– Ми все розумiемо, однак вдiяти нiчого не можемо. Зрозумiйте i ви нас, мiстере Силенко: радянськi комiсари жадають вашоi кровi. Якщо iхню спрагу не задовольнити, то з такими зусиллями й жертвами завойований мир не буде стiйким. Народи ж втомилися вiд вiйни, половина Європи лежить в руiнах… Тому хоч як це неприемно, проте союзне командування найближчим часом передасть всiх вiйськовополонених, а також iнтернованих осiб згаданих категорiй радянським комiсарам.
– А втiм… робiть що хочете, лейтенанте! – Силенко змiряв перекладача презирливим поглядом. – Ви занадто добре володiете украiнською мовою, як для американця. Напевно, ваш рiд…
– Маете рацiю, мiстере Силенко, мое походження безпосередньо пов’язане з Украiною. Однак я е громадянином Сполучених Штатiв. Я не воював в лавах ваффен-СС i не спiвпрацював з польською розвiдкою.
– Послухайте, лейтенанте! Вислухайте мене, як земляк земляка… Якщо менi доведеться повернутися туди… Тодi наша сьогоднiшня розмова закiнчена, й я повертаюся в свiй барак до хлопцiв.
– Що ж, iдiть.
Силенко пiдвiвся, i тут лейтенант весело вигукнув:
– До речi, про вашу племiнницю з Харкова – Олександру Тимченко, яка зараз перебувае в Австрii пiсля тривалого лiкування… Майте на увазi, що ii ми також передамо радянським комiсарам!
Немовби блискавка прошила все тiло Порфирiя Андрiйовича i миттево випалила душу зсередини. Вiн застиг на мiсцi, скарлючившись вiд нестерпного душевного болю, i тихо простогнав:
– Як менi врятувати Сашуньку?…
Лейтенант перекинувся кiлькома англiйськими фразами з майором, потiм важко зiтхнув:
– Ех, мiстере Силенко, мiцний же ви горiшок!.
– Не дочекаетесь такого, – крiзь зцiпленi зуби просичав вiн.
– Ну, чому ж… Багато хто з ваших вчинив саме так, повiрте.
– Не вiрю!
– Що ж, не вiрите, то й не треба… Я про iнше.










