На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Принц України» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Легкое чтение, Детективы, Исторические детективы. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Принц України

Автор
Дата выхода
27 октября 2017
🔍 Загляните за кулисы "Принц України" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Принц України" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Тимур Литовченко) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
23 лютого 1957 року в Кремлі святкували не тільки День Радянської армії та Військово-морського флоту – політична еліта СРСР мала значно більш ґрунтовний привід для святкування, адже цього дня в Лондоні за загадкових обставин помер гетьман у вигнанні Данило Скоропадський, син гетьмана Павла Скоропадського. Особливо з цього радів радянський генсек Микита Хрущов. По-перше, тому, що ніяких гетьманів в Україні більш ніколи не буде, а по-друге – шлях до укладання повномасштабної торговельно-економічної угоди з Великою Британією відтепер був відкритий.
То хто ж такий був Данило Скоропадський?
Ще будучи зовсім малим, він опинився з родиною на чужині. Проте мрії про незалежну Україну, яку хлопець, хоча й не довго, встиг відчути й побачити зблизька, ніколи його не полишали. Слідуючи заповіту батька, Данило Скоропадський усе своє подальше життя присвятив служінню в ім’я України, був палким патріотом і свято вірив у свій народ. Авторитет гетьманича серед української діаспори був надзвичайно високим, і його, безперечно, можна назвати одним із лідерів українського руху в еміграції. Отже значення цієї людини для українців, які жили за кордоном, важко переоцінити.
Що ж все-таки сталося 60 років тому?…
📚 Читайте "Принц України" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Принц України", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Адже е проблема, набагато бiльш суттева особисто для вас: то як, згадувати нам про ваше бiльш вiддалене минуле чи нi? Чи ви самi розповiсте нам все, що нас цiкавить?
«Овва, як же цi американцi загострюють допит!.. Можливо, я помиляюся, але дуже схоже, що мене зараз спробують схилити до таемного спiвробiтництва», – подумав Силенко. Але вголос мовив наступне:
– Перепрошую, лейтенанте, але я всiляко намагаюся зрозумiти вашi натяки, та все одно не розумiю. Кажiть вже прямо, як воно е… Себто, перекладайте те, про що там бажае дiзнатися ваш майор.
Американцi ще трохи порадилися, сержант надрукував щось в протоколi, тодi перекладач запитав:
– Що ви можете розповiсти про ваше життя в передвоеннiй Польщi?
– А що там розповiдати… – Силенко знизав плечима. – Волею долi опинившись у цiй краiнi, закiнчив Аграрно-лiсовий iнститут в Дублянах, пiсля цього пiшов працювати лiсничим. Начебто все.
– А в особистому планi?
– Одружився.
– І нiчого прикметного?…
– Зовсiм нiчого! Та й життя те вже димом пiшло: Польщу встигли завоювати, роздiлити i знов передiлити, дружина померла, син загинув.
– Як загинув ваш син?
– Як i багато iнших – на вiйнi. Ми разом пiшли служити в украiнську дивiзiю. От тiльки я став iнтендантом, щоб годувати, одягати i взувати людей, тодi як мiй Микола… а-а-а…
Силенко проковтнув клубок, що пiдкотив до горла, примружив очi та прохрипiв через силу:
– Перепрошую, менi трохи зле…
– Чому?
– Бо вiн там згинув.
Лейтенант кивнув i почав щось переказувати iншим. Цвiркнула друкарська машинка.
– Only one question,[22 - Тiльки одне запитання (англ.).] – майор щось сказав (при цьому прозвучав зрозумiлий географiчний термiн «Brody»), i лейтенант переклав:
– Наскiльки нам вiдомо, ваш син загинув не пiд Бродами. Смерть наздогнала його набагато пiзнiше. Пiсля того бою, i справдi важкого для дивiзii «Галичина», ваш син разом з iншими бiйцями оточеного пiдроздiлу влився до лав антикомунiстичного партизанського руху.










