На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Принц України» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Легкое чтение, Детективы, Исторические детективы. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Принц України

Автор
Дата выхода
27 октября 2017
🔍 Загляните за кулисы "Принц України" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Принц України" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Тимур Литовченко) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
23 лютого 1957 року в Кремлі святкували не тільки День Радянської армії та Військово-морського флоту – політична еліта СРСР мала значно більш ґрунтовний привід для святкування, адже цього дня в Лондоні за загадкових обставин помер гетьман у вигнанні Данило Скоропадський, син гетьмана Павла Скоропадського. Особливо з цього радів радянський генсек Микита Хрущов. По-перше, тому, що ніяких гетьманів в Україні більш ніколи не буде, а по-друге – шлях до укладання повномасштабної торговельно-економічної угоди з Великою Британією відтепер був відкритий.
То хто ж такий був Данило Скоропадський?
Ще будучи зовсім малим, він опинився з родиною на чужині. Проте мрії про незалежну Україну, яку хлопець, хоча й не довго, встиг відчути й побачити зблизька, ніколи його не полишали. Слідуючи заповіту батька, Данило Скоропадський усе своє подальше життя присвятив служінню в ім’я України, був палким патріотом і свято вірив у свій народ. Авторитет гетьманича серед української діаспори був надзвичайно високим, і його, безперечно, можна назвати одним із лідерів українського руху в еміграції. Отже значення цієї людини для українців, які жили за кордоном, важко переоцінити.
Що ж все-таки сталося 60 років тому?…
📚 Читайте "Принц України" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Принц України", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Але головне – нiякого мордобою, нiякого рукоприкладства взагалi!
Отже, з огляду на те, що якихось чотири або п’ять мiсяцiв тому союзники i Перша Украiнська дивiзiя УНА (колишня Чотирнадцята гренадерська дивiзiя ваффен-СС «Галичина») перебували по рiзнi сторони лiнii фронту, i кровi з обох бокiв було пролито бiльш нiж достатньо, умови утримання iнтернованих в таборi можна було з повним правом назвати курортними. А все завдяки тому, що жахи Другоi свiтовоi вiйни скiнчилися кiлька тижнiв тому – другого вересня.
Але добре, що сталося саме те, що сталося! І тепер единий (та й то надзвичайно слабкий) iнтерес до черговоi появи на порозi барака чергового сержанта зводився виключно до одного: в яку унiформу вiн одягнений – у американську чи в англiйську? Вiд цього залежало, куди саме викличуть на допит чергового iнтернованого вояка – до «янкi» або ж до «томмi».
– Пор-рфi-рi-i Сiл-льен-нко! – намагаючись не перекрутити чужорiдне iм’я з не менш чужорiдним прiзвищем, мало не по складах старанно вимовив здоровань-американець.
– Я!
Вiн неквапливо пiдвiвся з лiжка i вийшов на середину барака. Американський сержант мовчки мотнув головою, запрошуючи йти за ним. Дочекавшись, доки Силенко наблизиться до дверей, вiдiйшов трохи вбiк i пропустив iнтернованого поперед себе. Пiсля чого обидва попрямували до адмiнiстративноi будiвлi, яку бiйцi дивiзii в розмовах мiж собою охрестили «штабним будиночком».
Порфирiй Андрiйович сьогоднi перебував у лiричному настроi, тому по дорозi в адмiнiстрацiю, променисто посмiхаючись, продовжував розмiрковувати над тим, як все ж таки iм поталанило: здатися союзникам, а не радянцям! Подумати страшно, що сталося би з ними, якби вони потрапили в лапи червоних комiсарiв… То було би пекло – бо, як мiнiмум, половину iхньоi дивiзii розстрiляли би без суду i слiдства! Розстрiляли би просто так, для залякування.
Зате тут, у союзницькому таборi для iнтернованих, все доволi культурно i пристойно.










