На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Принц України» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Легкое чтение, Детективы, Исторические детективы. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Принц України

Автор
Дата выхода
27 октября 2017
🔍 Загляните за кулисы "Принц України" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Принц України" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Тимур Литовченко) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
23 лютого 1957 року в Кремлі святкували не тільки День Радянської армії та Військово-морського флоту – політична еліта СРСР мала значно більш ґрунтовний привід для святкування, адже цього дня в Лондоні за загадкових обставин помер гетьман у вигнанні Данило Скоропадський, син гетьмана Павла Скоропадського. Особливо з цього радів радянський генсек Микита Хрущов. По-перше, тому, що ніяких гетьманів в Україні більш ніколи не буде, а по-друге – шлях до укладання повномасштабної торговельно-економічної угоди з Великою Британією відтепер був відкритий.
То хто ж такий був Данило Скоропадський?
Ще будучи зовсім малим, він опинився з родиною на чужині. Проте мрії про незалежну Україну, яку хлопець, хоча й не довго, встиг відчути й побачити зблизька, ніколи його не полишали. Слідуючи заповіту батька, Данило Скоропадський усе своє подальше життя присвятив служінню в ім’я України, був палким патріотом і свято вірив у свій народ. Авторитет гетьманича серед української діаспори був надзвичайно високим, і його, безперечно, можна назвати одним із лідерів українського руху в еміграції. Отже значення цієї людини для українців, які жили за кордоном, важко переоцінити.
Що ж все-таки сталося 60 років тому?…
📚 Читайте "Принц України" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Принц України", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Але ж ти, ясна рiч, не запитувала маму, хто я i що зi мною сталося понад двадцять рокiв тому?
– Нi, не запитувала.
– А чому?
– Та так, не знаю… Звикла. Ми всi давно вже навчилися не ставити зайвих запитань. Є людина – ото й добре! А зникла людина – отже, так i треба. І нема чого цiкавитися, куди вона зникла, чи надовго й навiщо. Це може бути небезпечно для тебе самого.
– Отож, залякали вас бiльшовицькi комiсари! – кивнув гауптштурмфюрер. – Всi ви там виструнченi ходите, як я подивлюся… Ну нiчого, нiчого, племiннице моя дорогесенька.
– Та що ти верзеш таке, дядечку?! – За прискореним, з легким присвистом диханням i за пiтницею, що виступила на лобi, було зрозумiло, що поранена входить в стан небезпечного збудження, про який попереджав головлiкар. – Нi в яку вашу мерзенну каральну есесiвську дивiзiю я вступати не збираюся…
– А куди тобi подiтися, дорога моя племiннице?! Сама лише помiркуй гарненько: вiдмовишся спiвпрацювати з нiмецькою владою – тебе в якийсь тутешнiй концтабiр запроторять, там i загинеш.
– При чому тут СМЕРШ?! Я ж не винна, що потрапила в полон. Я була важко поранена, знепритомнiла…
– А хто тобi повiрить, дiвчинко? Комiсари з НКВС?!
– Менi повiрять! До того ж, е кому пiдтвердити моi слова: я ж не сама була, там цiла агiтбригада iздила.
– Сашунько, дуже тебе прошу: розплющ очi якнайширше i не будь наiвною дурепкою! Твоi колеги-артисти з агiтбригади першими скажуть, що ти навмисно до нiмцiв подалася, маючи такого дядечка, як-от я.
– Нi!!!
– Так, племiнничко, так! Адже твоiм колегам власна шкура дорожча вiд твоеi, тож на тебе вони наговорять що завгодно, лише б себе вигородити.
– Але ж я чиста перед моею Радянською Батькiвщиною…
Втiм, нiякоi впевненостi в голосi дiвчини не вiдчувалося. Цим i скористався гауптштурмфюрер, аби довершити справу:
– Сибiр переповнений схожими на тебе дурниками, якi слiпо повiрили червоним комiсарам i жорстоко поплатилися за довiрливiсть. Тому, потрапивши до нiмцiв навiть проти волi, нiчого iншого тобi не лишаеться, окрiм як вступити до лав «Галичини».










