На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Принц України» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Легкое чтение, Детективы, Исторические детективы. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Принц України

Автор
Дата выхода
27 октября 2017
🔍 Загляните за кулисы "Принц України" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Принц України" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Тимур Литовченко) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
23 лютого 1957 року в Кремлі святкували не тільки День Радянської армії та Військово-морського флоту – політична еліта СРСР мала значно більш ґрунтовний привід для святкування, адже цього дня в Лондоні за загадкових обставин помер гетьман у вигнанні Данило Скоропадський, син гетьмана Павла Скоропадського. Особливо з цього радів радянський генсек Микита Хрущов. По-перше, тому, що ніяких гетьманів в Україні більш ніколи не буде, а по-друге – шлях до укладання повномасштабної торговельно-економічної угоди з Великою Британією відтепер був відкритий.
То хто ж такий був Данило Скоропадський?
Ще будучи зовсім малим, він опинився з родиною на чужині. Проте мрії про незалежну Україну, яку хлопець, хоча й не довго, встиг відчути й побачити зблизька, ніколи його не полишали. Слідуючи заповіту батька, Данило Скоропадський усе своє подальше життя присвятив служінню в ім’я України, був палким патріотом і свято вірив у свій народ. Авторитет гетьманича серед української діаспори був надзвичайно високим, і його, безперечно, можна назвати одним із лідерів українського руху в еміграції. Отже значення цієї людини для українців, які жили за кордоном, важко переоцінити.
Що ж все-таки сталося 60 років тому?…
📚 Читайте "Принц України" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Принц України", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Там все сказано.
– Ну, якщо так… тодi зрозумiло.
Всiм своiм виглядом демонструючи невдоволення i протест, головлiкар неквапом пройшов до вхiдних дверей i мовив, перш нiж вийти:
– Пам’ятайте, що я говорив про поточний стан фройляйн. А тому спробуйте не провокувати жодних проявiв бурхливих емоцiй з ii боку. Я просто не хочу неприемностей нi собi, анi комусь iще… І останне: я буду неподалiк. Почекаю завершення вашоi бесiди тут, за дверима. Якщо станеться щось непередбачене – просто покличте мене.
Дверi зачинилися.
– Чудово! Тепер нарештi можна поговорити без зайвих свiдкiв, – бiльше не криючись, гауптштурмфюрер широко посмiхнувся i повторив свое первiсне запитання: – Отже, я хотiв би знати, як фройляйн почуваеться насправдi? Без обману. Повiрте, для мене це справдi дуже, дуже важливо!
– А я втрете повторюю: що вам вiд мене потрiбно?
– Фройляйн впираеться… Дарма, дарма!
Вiдвiдувач наблизився до лiжка пацiентки i заговорив дещо тихiше, нiж ранiше, зате максимально довiрчим тоном:
– Ви не повиннi боятися мене, фройляйн! Ви навiть не уявляете, який я щасливий, що доля звела нас разом, навiть з огляду на ваш сумний стан… Але повiрте, це дрiбницi.
Останнi слова вiн вимовив урочистим тоном, спiлкуватися яким в лiкарнянiй палатi нiкому навiть на думку не спаде. Проте вiдчувалося, що вiдвiдувач анiтрохи не кривить душею.
– Кубики… що вони у вас означають?
– Кубики?! Якi ще кубики?…
– Ну, цi… Квадрати. Квадратики…
Вона трохи здiйняла праву руку, намагаючись вказати на шию вiдвiдувача.
– Ах, оцi, в петлицi!.. – здогадався вiн.
– Так, вони. Нашi червоноармiйцi ще торiк носили такi ж самi… Дивно. Ми ж з вами е ворогами, а кубики були i у нас, i у вас… Але тепер у наших запровадили погони, в яких я досi не розбираюся як слiд, а у вас тут i погони, й петлицi вiдразу.
– Гауптштурмфюрер ваффен-СС. Це все одно, що гауптман вермахту. Себто капiтан по-вашому, по-червоноармiйському.
Останнi слова вiдвiдувач вимовив уже з неприхованою iронiею.










